Воші, блохи, глисти — паразити, знайомі людству з прадавніх часів. Але сьогодні найбільшу загрозу несе не той, хто п’є кров, а той, хто захоплює нашу увагу, час і особисті дані. Це — смартфон. Його зовнішність оманлива: гладкий, зручний, багатофункціональний пристрій, який став невід’ємною частиною повсякденного життя. Проте за зручністю ховається складна і потенційно шкідлива взаємодія, пише T4.
Смартфон можна розглядати як новітнього паразита — не в біологічному, а у філософському сенсі. Він живиться нашою увагою та особистими даними, при цьому надаючи лише видиму користь. Дослідники вказують, що така форма співіснування наближається до паразитизму. Якщо в біології паразит — це організм, який отримує вигоду від свого хазяїна, завдаючи йому шкоди, то смартфон діє подібним чином: він приносить зиск технологічним компаніям, а користувачі платять за це своїм часом, психічним здоров’ям та послабленням соціальних зв’язків.

Спочатку зв’язок між людиною і телефоном був цілком взаємовигідним. Смартфони допомагали орієнтуватися на місцевості, тримати контакт із близькими, зберігати нотатки. Вони стали продовженням нашої пам’яті та мислення. Проте з часом ця рівновага змістилася. Сучасні додатки все частіше створюються не для того, щоб допомагати, а для того, щоб утримувати увагу користувача якнайдовше. Вони вбудовані так, щоб викликати звичку, залежність, емоційну реакцію. Алгоритми підлаштовуються під наші інтереси, але не з метою полегшення життя, а щоб краще продавати рекламу.
Такі зміни можна порівняти з еволюційними процесами в природі, де деякі види переходять від симбіозу до паразитизму. Те саме, схоже, сталося з цифровими технологіями. Вони вже не обслуговують наші інтереси, а формують їх, підштовхуючи до певної поведінки. Проблема поглиблюється ще й тим, що смартфон змінив нашу когніцію: ми більше не зберігаємо інформацію в пам’яті, бо перекладаємо це завдання на пристрій. Наше сприйняття подій, здатність до концентрації, навіть стосунки — усе це підпадає під вплив технології.

(Фото: IVANVIEITO / Getty Images / Canva)
У дикій природі, де паразит починає шкодити хазяїну, останній часто вдається до покарання або уникнення. Наприклад, риби на коралових рифах можуть припинити відвідувати риб-чистильників, якщо ті починають обманювати. Це зворотний механізм, який дозволяє підтримувати рівновагу. Люди ж такої можливості практично не мають. Відкласти смартфон стає дедалі важче, особливо коли державні послуги, банківські сервіси, медичні записи та щоденні дії прив’язані до мобільного пристрою.

(Фото: Вейн та Пем Осборн / iNaturalist, CC BY-NC)
Більше того, навіть якщо людина усвідомлює, що її використовують, змінити щось самостійно дуже складно. Сучасні технології побудовані таким чином, що користувач постійно програє у змаганні з алгоритмами. Індивідуальний вибір виявляється безсилим перед потужністю великих технологічних компаній. Тому вихід можливий лише через колективні рішення та обмеження. Один із прикладів — заборона соціальних мереж для дітей у деяких країнах, зокрема в Австралії. Щоб змінити ситуацію, необхідно обмежити використання алгоритмів, що викликають залежність, і встановити чіткі правила щодо збору та використання персональних даних.
Це питання вже давно вийшло за межі технічної зручності. Смартфон — не просто пристрій у кишені, а фактор, який формує мислення, поведінку, суспільні зв’язки. І якщо ми не поставимо цьому межу, ризикуємо втратити не лише час, а й частину власної автономії.
Читайте також, як червʼяки обʼєднались в один суперорганізм, створивши гігантську вежу.