Деякі роки минають непомітно, інші тягнуться нескінченно довго, а високосні роки додають до нашого звичного календаря ще один день. Проте в історії існує рік, який значно перевищує будь-які сучасні уявлення про тривалість – 46 рік до нашої ери, що налічував аж 445 днів, майже на 80 днів більше, ніж ми звикли. Чому ж один рік міг тривати так довго? Детально про це – у матералі T4.
Рік – це час, за який наша планета здійснює повний оберт навколо Сонця, повертаючись до початкової точки свого шляху. Календарі ж є спробою поділити цей орбітальний період на зручні для нас відрізки часу – місяці, тижні та дні.
До запровадження Юлієм Цезарем юліанського календаря, римляни користувалися місячним календарем, який складався всього з 10 місяців і 304 днів. Такий календар досить швидко розсинхронізувався з фактичним рухом Землі навколо Сонця, що призвело до значних розбіжностей. Наприклад, близько 200 року до нашої ери майже повне сонячне затемнення, яке відбулося 14 березня, було зафіксовано в календарі як 11 липня. Щоб якось виправити цю невідповідність, кожні кілька років до календаря додавали так званий “вставний місяць” – Мерцедоній.

Однак система з Мерцедонієм була далекою від ідеалу, оскільки право змінювати календар і додавати цей вставний місяць належало Pontifex Maximus та колегії понтифіків, які нерідко використовували це у власних політичних цілях, наприклад, для продовження терміну перебування на посаді певних осіб. Згодом Юлій Цезар спробував навести лад у цій системі, запровадивши у 45 році до нашої ери юліанський календар, який передбачав додавання одного або двох днів до кінця коротких місяців (окрім лютого), щоб загальна кількість днів у році наблизилася до звичних 365.
Але до того, як новий календар остаточно запрацював, існувала ще одна проблема – рік все ще не повністю відповідав порам року. Щоб виправити це, у 46 році до нашої ери Юлій Цезар вирішив додати до календаря одразу кілька додаткових місяців між листопадом і груднем. В результаті цього, 46 рік до нашої ери став найдовшим роком в історії, налічуючи 445 днів, і ввійшов в історію під назвою “рік плутанини” (annus confusionis). Саме завдяки цьому рішучому кроку вдалося остаточно узгодити римський календар з сонячним циклом та започаткувати більш точну систему літочислення.
Раніше вчені з’ясували, чому півні кукарікають на світанку.