Червоний ара — це не просто птах, а живий символ тропічного лісу. Його сліпуча краса та надзвичайний інтелект захоплюють людей по всьому світу. Проте, як це часто буває, його найвидатніші риси стали для нього прокляттям. Попит на екзотичних домашніх улюбленців та невпинна вирубка лісів поставили існування цього виду під серйозну загрозу. Давайте познайомимося ближче з цим дивовижним мешканцем джунглів, чия історія сповнена як яскравих барв, так і драматичних викликів, пише T4.
Червоний ара (Ara macao) — один із найбільших папуг у світі, здатний прожити в дикій природі до тридцяти років. Його довжина може сягати метра, причому майже половину складає розкішний гострий хвіст. При вазі близько кілограма, цей птах вражає палітрою свого оперення: вогняно-червона основа ефектно поєднується з сонячно-жовтими та насичено-синіми плямами на крилах. Існують два підвиди, які дещо відрізняються: той, що мешкає в Центральній Америці, має більше жовтого на крилах, тоді як його південноамериканський родич має зелені вкраплення між жовтою та синьою зонами.
Для людського ока самці та самки виглядають майже однаково. Проте самі птахи бачать світ інакше. Їхній зір — тетрахроматичний, тобто вони сприймають чотири кольори: червоний, зелений, синій та ультрафіолет. Яскравість оперення в ультрафіолетовому спектрі є для них важливим показником здоров’я та привабливості потенційного партнера.
Історично червоні ари мешкали у вологих низинних лісах від південної Мексики до Перу та Парагваю, особливо полюбляючи місцевість уздовж річок. Колись вони зграями обліплювали дерева, наче величезні яскраві квіти. Сьогодні ж у багатьох регіонах їхній гучний крик “Рррааак!”, що розноситься на кілометри, став рідкістю. Головними причинами такого стрімкого зникнення стали незаконний вилов пташенят для ринку домашніх тварин, що спустошив дикі популяції, та невпинна вирубка лісів, яка позбавляє птахів їжі й місць для гніздування.
Червоні ари — високосоціальні та розумні птахи, чиї стосунки набагато складніші, ніж може здатися. Хоча ари створюють довготривалі та стабільні пари, поширене твердження про “вірність до смерті” є міфом. Якщо пара протягом кількох років не може успішно вивести потомство, вона може “розлучитися”, і птахи шукають нових партнерів. Так само, якщо один птах з пари гине від хижака, інший знаходить собі нову пару.
У сезон розмноження пари стають територіальними, агресивно захищаючи дупло в дереві. Самка відкладає до чотирьох яєць і здебільшого насиджує їх сама, поки самець приносить їй їжу. Через безліч небезпек до дорослого віку доживає лише одне або двоє пташенят. Після того як пташеня стає на крило, воно проводить із батьками ще майже рік. Цей період є критично важливим, адже молодий ара вчиться, що можна їсти, де знаходити воду, кого боятися, і будує свою ментальну карту лісу.
Червоні ари — неймовірно галасливі. Їхні гучні, хрипкі крики є життєво важливим інструментом для спілкування з іншими членами зграї в густих заростях джунглів. Так вони підтримують зв’язок і дізнаються про найкращі місця для годівлі. Їхній раціон складається з насіння та плодів, які вони з легкістю розколюють своїм потужним гачкуватим дзьобом, а також доповнюється нектаром та квітами.
Історія червоного ари — це нагадування про крихкий баланс у природі. Завдяки зусиллям природоохоронних організацій, є надія, що цей вогняний птах і надалі прикрашатиме собою небо над тропічними лісами, а не залишиться лише яскравим спогадом.
Читайте також, 6000 років тому в Карпатах винайшли технологію, якою користується весь світ.
