Більше ніж через три десятиліття після аварії на ЧАЕС Чорнобильська зона відчуження залишається унікальною природною лабораторією. Тут дослідники спостерігають, як екосистема адаптується до підвищеного радіаційного фону, і з’ясовують, як живі організми реагують на довготривале опромінення. Одне з найцікавіших питань — які саме тварини найбільше накопичують радіоактивні речовини, пише T4.
Український зоолог та еколог Денис Вишневський, який понад 23 роки досліджує екосистему Чорнобильської зони, зазначає: найвищі рівні накопичення радіонуклідів спостерігаються у диких кабанів. Причина полягає не лише у місці проживання, а й у звичках харчування.
Кабани мають специфічну поведінку — вони постійно риють ґрунт у пошуках їжі: коріння, личинок, підземних грибів. Саме ґрунт, як показують численні дослідження, є основним резервуаром для радіонуклідів, зокрема цезію-137 і стронцію-90. Ці елементи осіли в землі після вибуху на четвертому енергоблоці у 1986 році, і залишаються активними десятиліттями.
Через безпосередній контакт із забрудненим ґрунтом організм диких кабанів накопичує значну кількість радіоактивних ізотопів. У тканинах цих тварин рівень забруднення може бути у кілька разів вищим, ніж у представників інших видів, які ведуть поверхневий або деревний спосіб життя.
Тварини, що мешкають у верхніх ярусах лісу або харчуються лише рослинністю з поверхні, таких проблем майже не мають. Наприклад, у травоїдних тварин, які уникають копання, рівень радіації залишається відносно низьким. Тобто, спосіб життя й тип харчування безпосередньо впливають на рівень накопичення радіонуклідів.
Візуально тварини з високим радіаційним фоном можуть виглядати цілком здоровими. Але аналіз тканин виявляє, що їхній внутрішній “радіаційний слід” — серйозний. Вишневський наголошує, що хоча зовнішніх проявів опромінення не завжди видно, наслідки можуть впливати на здоров’я популяцій у довгостроковій перспективі.
Чорнобильський Радіаційно-екологічний біосферний заповідник сьогодні — це не лише територія обмеженого доступу, а й місце унікальних спостережень. Тут дослідники мають змогу оцінювати, як організми пристосовуються до умов, у яких майже повністю зник антропогенний вплив, але зберігається фонова небезпека у вигляді радіоактивного забруднення.
Такі спостереження мають неабияке значення для радіоекології, токсикології, зоології та еволюційної біології. Вони допомагають краще зрозуміти, як працює механізм адаптації до хронічного опромінення, і які ризики це несе для диких екосистем у посткатастрофних умовах.
