Уявіть собі безкрайні океанські простори, де панує лише блакитна вода та безмовність. Звучить як ідилія, але насправді це картина жахливої екологічної катастрофи – океану, позбавленого життя. І, як не дивно, одними з ключових факторів, що запобігають такому сценарію, є… кити. А точніше, продукти їхньої життєдіяльності, розповідає T4.
Довгий час вчені зосереджувалися на важливій ролі китового посліду як джерела поживних речовин для морських екосистем. Проте нещодавнє дослідження, опубліковане в журналі Nature Communications, пролило світло на ще одну, не менш значущу функцію великих морських ссавців – їхню сечу.
Виявляється, процес сечовипускання китів є справжнім благом для фотосинтезуючих водоростей – основи багатьох морських харчових ланцюгів. Величезні території океану потерпають від нестачі життєво важливих елементів, таких як азот і фосфор. Саме ці речовини, що виділяються китами під час міграцій з багатих на поживні речовини місць годування, стають справжнім “паливом” для розквіту фітопланктону. Цей процес отримав назву “китовий насос”.
Масштаби цього впливу вражають. Лише уявіть, великі кити здатні виділяти до 950 літрів сечі на день – майже тонну! І хоча основну масу становить вода, саме в сечі міститься значна частина з 4000 тонн азоту, які горбаті, сірі та гладкі кити щорічно “доставляють” у бідні на поживні речовини води. Завдяки цьому відбувається активний фотосинтез, який, за оцінками вчених, дозволяє поглинати з атмосфери понад 18 000 тонн вуглецю на рік. І це лише консервативні підрахунки, що враховують міграцію самиць з дитинчатами. Міграційні шляхи дорослих самців залишаються менш вивченими, а отже, загальний внесок може бути ще більшим.
Автори дослідження стверджують, що вусаті кити забезпечують найбільшу на планеті “довготривалу підтримку поживними речовинами на великих відстанях”. Хоча дані щодо інших видів китів, наприклад, синіх, ще обмежені, вже зараз зрозуміло, наскільки важлива їхня роль у підтримці життя в океані.
Звісно, один лише азот не здатен повністю оживити безжиттєві ділянки океану. Однак у поєднанні з фосфором, який потрапляє у воду завдяки морським птахам та рибам, він створює сприятливі умови для розвитку різноманітних морських організмів.
Цікаво, що навіть поживні речовини, які вивільняються після загибелі китів, були предметом інтенсивніших досліджень, ніж їхня сеча. Тіла загиблих китів, що опускаються на дно, стають основою унікальних глибоководних екосистем. Проте нове дослідження підкреслює, що навіть “щоденні” виділення китів відіграють критично важливу роль у підтримці життя у верхніх шарах океану.
Варто згадати, що до масового китобійного промислу XIX та XX століть вусаті кити могли переносити в три рази більше поживних речовин у ті частини океану, через які пролягали їхні міграційні шляхи. Те, що ми сьогодні бачимо як великі безжиттєві простори, колись могло бути значно багатшим на життя і може знову таким стати, якщо популяції всіх видів китів відновляться так само успішно, як це відбувається з горбатими китами.
Таким чином, кити – це не просто величні мешканці океану, а й невидимі садівники, чия життєдіяльність є ключовою для здоров’я та процвітання морських екосистем. Їхній внесок у запобігання перетворенню океанів на безжальну пустелю є неоціненним, і це ще одна вагома причина для посилення зусиль з їхнього захисту та збереження.
Раніше ми повідомляли, що у Чорнобилі оселилися рідкісний хижак.
