У холодній темряві на глибині понад тисячу метрів під поверхнею Північного Льодовитого океану, здається, існує прихований бар’єр, що розділяє морських мешканців. Нове дослідження виявило, що глибоководні медузи виду Botrynema brucei ellinorae існують у двох різних формах: одні мають на “капелюсі” характерну шишку, а інші — гладенькі, пише T4.
Дослідження поширення цих двох морфотипів виявило вкрай дивну закономірність на широті 47 градусів на північ. “Обидва типи зустрічаються в арктичних та субарктичних регіонах, — пояснює морський біолог Хав’єр Монтенегро з Університету Західної Австралії, — але жодного екземпляра без шишки ніколи не було знайдено на південь від зони Північно-Атлантичної течії”. При цьому медузи з шишкою поширені в глибоких океанах по всьому світу.
У природі існують так звані фауністичні межі — невидимі лінії, по обидва боки яких тваринний світ суттєво відрізняється. Найвідомішою є лінія Воллеса в Індонезійському архіпелазі. Такі бар’єри можуть бути утворені різницею в умовах середовища, океанськими течіями або навіть фізичними перешкодами, що зникли мільйони років тому. Виявити їх, особливо в глибинах океану, надзвичайно важко.
Найбільш дивовижним у дослідженні став результат генетичного аналізу. Виявилося, що медузи з шишкою та без неї належать до однієї генетичної лінії, тобто є представниками одного виду. Це робить загадку ще глибшою: чому невидимий бар’єр зупиняє одну форму, але дозволяє іншій вільно його перетинати?
Вчені припускають, що цей бар’єр є “напівпроникним”. За гіпотезою Монтенегро, наявність шишки може надавати медузі селективну перевагу проти хижаків, що мешкають у водах поза арктичними та субарктичними регіонами. Таким чином, медузи без цього захисного елемента просто не можуть вижити південніше 47-ї паралелі.
Це відкриття вкотре підкреслює, як мало ми досі знаємо про життя в глибинах океану. Воно свідчить про те, що у світі можуть існувати й інші подібні невидимі бар’єри, які формують біорізноманіття у спосіб, що нам ще належить зрозуміти. “Присутність двох екземплярів з різною формою в межах однієї генетичної лінії підкреслює необхідність глибше вивчати біорізноманіття желеподібних морських тварин”, — підсумовує Монтенегро.
