Загадка зникнення неандертальців, наших найближчих еволюційних родичів, з палеонтологічного літопису близько 40 000 років тому, давно хвилює наукову спільноту. Традиційні теорії, що пояснюють їхнє зникнення, часто вказують на різкі зміни клімату, хвороби або пряму конкуренцію з Homo sapiens, що прийшли з Африки. Проте, нове дослідження, опубліковане в журналі Scientific Reports, пропонує радикально інший погляд на ці події, припускаючи, що неандертальці, можливо, ніколи по-справжньому і не вимирали, розповідає T4.
Замість того, щоб зникнути під тиском ворожого середовища чи конкурентів, вони, ймовірно, були генетично поглинені набагато чисельнішою популяцією сучасної людини. Ця гіпотеза ґрунтується на новій математичній моделі, розробленій командою, що включає обчислювального хіміка Андреа Амадея, еволюційного генетика Джулію Лін та еколога Сімоне Фатторіні. Їхній аналіз досліджує сценарій, за якого тривалий період схрещування між двома видами неминуче призвів до розчинення меншого генофонду неандертальців у більшому генофонді Homo sapiens.
Ідея про те, що Homo sapiens та неандертальці схрещувалися, колись вважалася ледь не єретичною, але сьогодні вона є загальновизнаним науковим фактом. Сучасні геномні дослідження переконливо доводять, що люди неафриканського походження успадкували приблизно від 1 до 4 відсотків своєї ДНК від неандертальців. Це свідчить не про поодинокі випадкові контакти, а про тривалий і затяжний “роман”, що тривав десятки тисяч років на просторах Євразії. Нова математична модель не відкидає повністю інших факторів, таких як кліматичні зміни чи конкуренція, але вона показує, що одного лише генетичного дрейфу та асиміляції було б достатньо для пояснення зникнення неандертальців як окремої морфологічної групи. Модель припускає, що протягом 10 000–30 000 років взаємодії, чисельна перевага Homo sapiens просто “затопила” геном неандертальців.
Цей сценарій добре узгоджується з останніми археологічними даними, які свідчать про поступове, а не раптове скорочення популяції неандертальців у Європі. Схоже, що Homo sapiens почали мігрувати з Африки набагато раніше, ніж вважалося, і прибували до Євразії кількома окремими хвилями, можливо, починаючи понад 200 000 років тому. Кожна така хвиля міграції стикалася з місцевими неандертальськими громадами, і замість простої заміни відбувався процес злиття. Хвиля за хвилею, гени неандертальців розмивалися, немов пісок, що його затягує в море, аж поки їхня унікальна культура та фізичні риси не перестали бути помітними у викопних рештках. Навіть якщо припустити, що гени неандертальців не давали жодної переваги для виживання, нерівна демографічна ситуація неминуче вела до такого результату.
Таким чином, термін “вимирання” може бути не зовсім коректним у випадку неандертальців. Вони не програли еволюційну гонку; вони стали частиною переможців. Це змінює наш погляд на них: вони були не просто двоюрідними братами, а нашими предками. Неандертальці були напрочуд адаптивним та розумним видом, здатним виготовляти складні знаряддя праці, створювати наскельні малюнки та, ймовірно, володіти складними формами спілкування. Їхні популяції та унікальні культури, можливо, справді зникли з лиця землі, але їхня генетична спадщина живе всередині мільярдів сучасних людей, продовжуючи впливати на наше здоров’я та біологію. Їхня історія — це не трагедія зникнення, а складна сага про злиття та асиміляцію, що лежить в основі того, ким є сучасна людина.
Цікаво знати: У стародавніх єгиптян виявили одну “жахливу” спільну звичку
