В рамках нового дослідження вчені з лабораторії Колд-Спрінг-Харбор (CSHL) у Нью-Йорку виявили, що CAR-Т-клітини можна перепрограмувати, щоб вони націлювалися на старіючі, сенесцентні, клітини, які, як вважається, беруть участь у старінні та розвитку вікових захворювань
Т-клітини виконують вирішальну роль в імунній системі організму. Вони атакують клітини, інфіковані вірусом або іншим патогеном і підтримують В-клітини у виробленні антитіл. Їх можна спроектувати для боротьби з раком. При CAR-Т-клітинній терапії власні Т-клітини пацієнта модифікують у лабораторії для поверхневих білків – химерних антигенних рецепторів (CAR). Вони розпізнають і зв’язуються зі специфічними антигенами на поверхні ракових клітин, а потім знищують їх.
Сенесцентні клітини – це клітини, які перестали розмножуватись, але не загинули. Вони затримуються в організмі та продовжують виділяти хімічні речовини, які можуть спричинити запалення. У міру того, як люди старіють, і їхня імунна система стає менш ефективною в очищенні клітин, що старіють, вони накопичуються, викликаючи хронічне запалення, яке призводить до вікових захворювань.
Відомо, що клітини, що старіють, несуть на клітинній поверхні протеїн рецептор урокінази (uPAR). Дослідники вивчили зв’язок між цим білком та старіючими тканинами. Секвенування РНК у молодих та старих мишей показало, що експресія Plaur, гена, що кодує uPAR, була підвищена в кількох органах у 20-місячних тварин порівняно з тримісячними. Миша у віці від трьох до шести місяців еквівалентна людині віком від 20 до 30 років; віком від 18 до 24 місяців – людині віком від 56 до 69 років.
Імуногістохімічний аналіз підтвердив вікове збільшення білка uPAR у печінці, жировій тканині, скелетних м’язах та підшлунковій залозі. Вивчаючи набори даних про тканини підшлункової залози людини, зібраних у молодих (від 0 до 6 років) та літніх (від 50 до 70 років) людей, дослідники виявили, що uPAR експресується в клітинах, що старіють, які накопичуються з віком. У сукупності ці результати показали, що рівні uPAR-позитивних сенесцентних клітин збільшуються з віком і більшість сенесцентних клітин, виявлених у старих тканинах, експресують uPAR.
Потім дослідники створили CAR-Т-клітини, орієнтовані на uPAR, і протестували їх на мишах від 18 до 20 місяців. Після ін’єкції одноразової дози тварини, які отримували CAR-Т-клітини, були здоровішими, ніж контрольні тварини. У них покращився обмін речовин, знизився рівень глюкози в крові натще і покращилася чутливість до інсуліну, а також витривалість. Т-клітини uPAR CAR також зменшували кількість uPAR-позитивних клітин у тканинах із супутнім зниженням кількості прозапальних цитокінів. Лікування добре переносилося мишами та не було токсичним.
Коли тримісячним мишам давали “клітини молодості” – дозу CAR-Т-клітин, націлених на uPAR – дослідники помітили, що вони зберігалися протягом природної тривалості життя тварини, незважаючи на меншу кількість uPAR-позитивних клітин у молодих мишей. CAR Т-клітини виявляли в селезінці та печінці оброблених мишей через 12 місяців після початкової одноразової інфузії. Лікування також запобігло зниженню метаболізму в міру старіння мишей.
