У темних глибинах Атлантичного океану, на захід від Серединно-Атлантичного хребта, приховано один із найдивовижніших ландшафтів нашої планети, який більше нагадує декорації до науково-фантастичного фільму, ніж земну геологію. Це місце, відоме як «Загублене місто», було відкрите науковцями у 2000 році на глибині понад 700 метрів і являє собою сюрреалістичне скупчення зубчастих веж, що підіймаються з морського дна. У світлі прожекторів глибоководних апаратів їхні кремові карбонатні стіни випромінюють примарне блакитне сяйво, створюючи картину, аналогів якій не знайдено в жодному іншому куточку світового океану. Архітектура цього підводного міста вражає різноманітністю: від крихітних утворень, схожих на гриби, до грандіозних монолітів, найвищий з яких, названий Посейдоном на честь грецького бога морів, сягає 60 метрів у висоту, пише T4.
Унікальність Загубленого міста полягає не лише в його візуальній естетиці, а й у фундаментальних хімічних процесах, що його породили. На відміну від відомих «чорних курців» — вулканічних гідротермальних джерел, що живляться теплом магми та викидають багаті на залізо і сірку чорні шлейфи, — це поле функціонує зовсім інакше. Тут відбувається процес серпентинізації: породи мантії, піднімаючись ближче до поверхні дна, вступають у хімічну реакцію з морською водою. Ця реакція триває щонайменше 120 000 років, а можливо й довше, роблячи Загублене місто найстарішим відомим середовищем такої активності в океані. Внаслідок цього процесу в воду виділяються водень, метан та інші гази, а температура викидів залишається відносно помірною, досягаючи близько 40–90 °C, що створює лужне середовище, разюче відмінне від кислотних вод вулканічних жерл.
Саме ця хімічна особливість робить Загублене місто колискою унікального життя. У тріщинах та порожнинах карбонатних веж, без доступу сонячного світла та кисню, процвітають мікробні спільноти, які живляться вуглеводнями, що утворюються в надрах. Ці мікроорганізми утворюють біоплівки та нитки, вкриваючи поверхню димарів і стаючи основою харчового ланцюга для складніших організмів. Хоча фауна тут не така численна, як біля «чорних курців», екосистема кишить життям: тут мешкають популяції равликів, дрібних ракоподібних, а іноді трапляються більші гості, такі як краби, морські їжаки та вугри. Цей оазис існує завдяки енергії хімічних зв’язків, демонструючи неймовірну адаптивність живих істот.
Наукове значення цього відкриття важко переоцінити, адже процеси, що відбуваються в Загубленому місті, можуть бути ключем до розгадки таємниці походження життя не лише на Землі, але й у космосі. Вуглеводні, які є будівельними блоками для органіки, тут утворюються абіотичним шляхом — без участі живих істот, виключно завдяки геології. Це дає підстави вважати, що подібні умови могли стати стартовим майданчиком для зародження перших форм життя на нашій планеті мільярди років тому. Більше того, астробіологи вбачають у Загубленому місті пряму аналогію з умовами, які можуть існувати в підлідних океанах Енцелада (супутника Сатурна) або Європи (супутника Юпітера), а можливо, існували й на Марсі в його далекому минулому.
Прагнення розгадати ці таємниці спонукало дослідників до безпрецедентних кроків, і у 2024 році було оголошено про успішне вилучення рекордної мантійної породи — керна довжиною 1268 метрів прямо з надр гідротермального поля. Вчені сподіваються, що аналіз цього зразка дозволить зазирнути в глибоке минуле і зрозуміти механізми, які перетворюють неживу матерію на передумови для життя. Проте, поки наука намагається прочитати історію, записану в камені, над унікальним об’єктом нависла цілком реальна загроза знищення.
Парадоксально, але саме цінність морського дна приваблює не лише дослідників, а й видобувні компанії. У 2018 році Польща отримала права на розвідку корисних копалин у глибоководних районах навколо Загубленого міста. Хоча саме гідротермальне поле не містить комерційно привабливих руд, руйнівна діяльність у безпосередній близькості може мати катастрофічні наслідки. Підводні шлейфи осаду та токсичні викиди від видобутку здатні задушити тендітну екосистему, яка розвивалася в ізоляції протягом тисячоліть. Вчені та екологи закликають надати Загубленому місту статус об’єкта Всесвітньої спадщини, щоб захистити цей природний феномен, адже знищити те, що природа створювала сотні тисяч років, людство здатне за лічені роки, назавжди втративши шанс зрозуміти власне походження.
Цікаво знати: Вчені зʼясували, що м’ясоїди мають більше шансів дожити до 100 років, але за однієї умови
00.jpg){kind=link}