Науковці все частіше ставлять питання, чи не еволюціонують дикі собаки Чорнобильської зони відчуження просто на наших очах. З моменту катастрофи 1986 року дослідники пильно спостерігають за адаптацією тварин до підвищеного рівня радіації, і ці спостереження вже принесли інтригуючі результати. Наприклад, у 2016 році було виявлено, що східні деревні жаби в зоні відчуження стали чорнішими, демонструючи можливу адаптацію до середовища. Цікаві відкриття щодо жаб, а також інші спостереження, змусили вчених звернути увагу на популяцію чорнобильських собак, пише T4.
Згідно з новим дослідженням, опублікованим у PLOS One, у диких собак в межах Чорнобильської зони відчуження відбуваються певні зміни. Команда дослідників порівняла геноми собак, знайдених за 10 миль від Чорнобиля, з геномами собак з Польщі та інших сусідніх країн. Результати показали, що чорнобильські собаки не мають значних мутацій, які б відрізняли їх від інших собак поза зоною. Це несподівано, адже, хоча ці собаки не є прямими нащадками тих, що були присутні під час аварії 1986 року, і є вже 30-м поколінням, можна було б очікувати ознак мутацій, необхідних для виживання в таких умовах. Відсутність очікуваних мутацій викликає питання щодо їхніх унікальних відмінностей від популяцій собак в інших регіонах.
Хоча це дослідження ще не дає остаточних висновків, воно закладає основу для глибшого розуміння життя в радіоактивних зонах, особливо враховуючи, що попередні дослідження стверджували протилежне. З огляду на існування низки радіоактивних зон у світі, розуміння цих змін може допомогти нам глибше усвідомити вплив радіації на нашу планету та тварин, з якими ми її ділимо.
Раніше ми розповіли, навіщо акулам потрібні ніздрі, якщо вони не мають легень.
Підписуйся на наш Telegram-канал