Чи задумувалися ви коли-небудь, що постійно випромінюєте світло? Хай там як, це правда, хоча й неймовірно слабке. Людське око не здатне його вловити, але завдяки біофотонам кожна жива істота на Землі світиться. Нещодавні дослідження на мишах та рослинах розкрили, що інтенсивність цього світіння може змінюватися під впливом стресу та згасати після загибелі. Можливо, коли наше власне світло згасне, світ справді втратить частинку сяйва, зазначає T4.
Вперше факт світіння людського тіла був зафіксований у 2009 році завдяки надзвичайно чутливим камерам, які використовувалися для спостереження за сплячими оголеними людьми. Це відкриття підтвердило, що люди є біолюмінесцентними істотами. Автори дослідження зазначили, що людське тіло буквально мерехтить, але чому ж ми цього не бачимо? Річ у тім, що інтенсивність світла, яке випромінює наше тіло, у тисячу разів нижча за чутливість неозброєного ока.
Подальші дослідження показали, що наше сяйво змінюється протягом дня, досягаючи піку на обличчі. Вважається, що ці зміни пов’язані з нашими циркадними ритмами. Однак нове дослідження, проведене на мишах та рослинах, виявило й інші фактори, що впливають на це ледь помітне світіння.
Для виявлення цього явища, відомого як біологічне надслабке випромінювання фотонів (НСП), були використані передові системи візуалізації в різних фізіологічно важливих сценаріях. Серед об’єктів спостереження були рослина в стані стресу, а також живі та мертві миші.
У випадку з рослинами, вчені спостерігали за процесом обрізки дерева-парасольки (Heptapleurum arboricola). Вони зафіксували посилення його світіння в міру того, як запускався процес відновлення. Аналогічна реакція спостерігалася після застосування анестетика бензокаїну. Вивчення цих змін та розуміння їхніх причин може відкрити нові можливості для моніторингу здоров’я лісів та виявлення проблем на ранніх стадіях.
Що ж стосується тварин, то дослідження “до і після” загибелі миші наочно продемонструвало різке зниження рівня НСП. Інтенсивність її світіння швидко згасала, що, хоча й виглядає вражаюче, цілком узгоджується з нашими знаннями про зв’язок НСП та біофотонів з метаболізмом.
Ключову роль у цьому процесі відіграють мітохондрії – “енергетичні станції” клітини. У процесі виробництва енергії, необхідної для підтримки життя, вони вивільняють крихітні кількості активних форм кисню (АФК) як побічний продукт. Ці АФК вступають у реакцію з різними молекулами, включаючи білки, ліпіди та флуорофори, збуджені стани яких і випромінюють біофотони. Саме тому людське тіло сяє в ритмі циркадного годинника і, ймовірно, втрачає своє світло, коли наше життя добігає кінця.
Варто зазначити, що біолюмінесценція, яка залежить від ферментативної активності для світіння, є не єдиним способом світіння живих організмів. Все частіше вчені виявляють інший механізм світіння у все більшої кількості видів. Результати цього дослідження були опубліковані в журналі The Journal of Physical Chemistry Letters.
Раніше археологи виявили артефакт, який містить цінний уривок з “Книги мертвих”.
Підписуйся на наш Telegram-канал