Історія метеорологічних спостережень знає випадки, коли природа демонструвала свою нищівну силу, перетворюючи квітучі регіони на крижану пустелю. Серед кліматичних катаклізмів, що спіткали Європу та українські землі зокрема, особливе місце посідають зими, які змушували замерзати ртутні стовпчики та зупиняли життя цілих держав, зазначає Главред. Хоча у колективній пам’яті людства найстрашнішим еталоном холоду залишається так званий «Великий мороз» початку XVIII століття, коли птахи дійсно падали з неба крижаними статуетками, науковці визначили найлютішу зиму саме ХХ століття. Нею став сезон 1928–1929 років, який увійшов в історію як період безпрецедентних снігопадів та екстремально низьких температур, що паралізували транспортну систему та економіку значної частини континенту, пише T4.
Зима 1929 року стала справжнім випробуванням на виживання для мешканців України, розпочавшись аномально рано. Згідно з T1, перші інтенсивні опади метеорологи зафіксували ще у жовтні 1928 року, а стійкий сніговий покрив, що утворився на початку грудня, не сходив аж до середини квітня наступного року. Цей п’ятимісячний сніговий полон супроводжувався рекордними морозами, які охопили всю територію країни від західних кордонів до східних степів. У Києві температурні показники двічі опускалися до критичної позначки у -32,2°C, перетворюючи столичне життя на боротьбу зі стихією. Навіть традиційно теплий Крим не зміг уникнути арктичного вторгнення: на півострові було зафіксовано нечувані для субтропічного клімату -25°C, що призвело до катастрофічних наслідків для місцевої флори та фауни.
Особливо складна ситуація склалася на заході України, про що свідчать численні архівні документи та фотоматеріали з Національного цифрового архіву Польщі. Львівщина та Тернопільщина опинилися в епіцентрі снігового апокаліпсису, де потужні опади сформували багатометрові замети. У низинних районах висота снігу сягала шістдесяти сантиметрів, тоді як у передгір’ях Карпат кучугури здіймалися вище людського зросту, перевищуючи метрову позначку. Це призвело до повного транспортного колапсу: залізничні колії на стратегічних напрямках Львів – Тернопіль та Тернопіль – Ланівці були заблоковані, а Львівська дирекція залізниць була змушена тимчасово припинити рух майже на всіх місцевих лініях. Навіть після часткового відновлення сполучення потяги прибували з багатоденними затримками, що фактично ізолювало регіон від зовнішнього світу.
Боротьба зі стихією вимагала неординарних та радикальних технічних рішень, оскільки традиційні комунальні засоби виявилися безсилими проти такої кількості снігу. У розпал кризи на вулиці Львова виїхав переобладнаний під снігоочисник гусеничний танк, оснащений двигуном потужністю 1000 кінських сил. Поява військового гіганта на міських дорогах викликала справжній ажіотаж серед населення, ставши символом опору природній аномалії. Тим часом у степових областях та на Лівобережжі Дніпра відсутність достатнього снігового покриву при сильних морозах призвела до іншої трагедії — масового вимерзання озимих посівів, що завдало непоправиної шкоди сільському господарству та продовольчій безпеці.
Втім, для розуміння масштабу таких явищ науковці часто звертаються до історичних порівнянь, і саме тут виринає моторошний образ замерзлих у польоті птахів. Цей феномен, який часто згадують у контексті екстремальних холодів, насправді є характеристикою ще суворішої зими 1709 року, яку Britannica визначає як найхолоднішу за останні пів тисячоліття. Тоді морози були настільки лютими, що дерева тріскалися від внутрішнього напруження, а вино у льохах перетворювалося на лід, розриваючи дубові бочки. Темза і Балтійське море вкрилися суцільною кригою, у порту Копенгагена товщина льоду сягала 70 сантиметрів, а птахи дійсно гинули прямо в повітрі. Хоча зима 1929 року в Україні не досягла апокаліптичних масштабів 1709-го, коли у Франції від холоду та голоду загинуло понад 600 тисяч людей, вона стала найближчим аналогом тієї катастрофи у новітній історії, нагадавши людству про крихкість цивілізації перед обличчям планетарних кліматичних зрушень.
Не пропустіть: Вчений заявив, що знайшов місце, де живе Бог
