Дослідження, опубліковане в журналі Antiquity, розкриває вражаючі подробиці про систему комунікації неолітичних громад, які населяли територію сучасної Каталонії понад 6000 років тому. Археологи виявили та проаналізували 12 унікальних труб, виготовлених із мушель морського равлика харонія, відомого як «труба Тритона». Ці артефакти, датовані періодом між 3650 та 4690 роками до нашої ери, виявилися не просто музичними інструментами, а високотехнологічними для свого часу засобами зв’язку, що функціонували за принципом сучасної рації. Дивовижна збереженість знахідок дозволила вченим встановити, що вісім із дванадцяти інструментів досі перебувають у робочому стані. Експериментальні випробування показали, що найгучніший сигнал досягає 111,5 децибелів, що за інтенсивністю дорівнює звуку сучасного автомобільного гудка або тромбона, пише T4.
Ця стародавня мережа передачі даних охоплювала п’ять археологічних об’єктів вздовж річки Льобрегат, розташованих на відстані не більше 10 кілометрів один від одного. Така близькість свідчить про існування спільної культурної практики та системи сигнальних кодів, які дозволяли координувати дії між поселеннями, що знаходилися поза зоною прямої видимості. Потужний звук мушлі здатний долати відстань від 5 до 10 кілометрів, що робило її ідеальним інструментом для швидкого оповіщення про напад, збору врожаю або координації роботи на полях. Особливо цінною знахідкою стала труба з печери Кова-де-Л’Ор у горах, де акустичні особливості ландшафту дозволяли звуку відбиватися від скель і поширюватися значно далі, ніж сягав людський зір.
Технологія виготовлення цих «рацій» демонструє глибоке розуміння акустики стародавніми людьми. Аналіз пошкоджень мушель морськими губками вказує на те, що жителі неоліту збирали вже мертвих молюсків з морського дна саме заради їхніх резонуючих властивостей, а не для споживання в їжу. Професійний трубач і провідний автор дослідження доктор Мікель Лопес-Гарсія виявив, що найбільш досконалі екземпляри мають мундштуки шириною рівно 20 міліметрів, що забезпечує стабільність висоти звуку. Деякі з інструментів здатні відтворювати три окремі ноти, що дозволяло громадам використовувати не просто прості сигнали тривоги, а складні мелодійні послідовності для передачі специфічних повідомлень.
Застосування цієї комунікаційної системи не обмежувалося відкритим простором; сім труб було знайдено в глибоких неолітичних шахтах Еспальтер та Кан Тінторер, де видобували коштовний зелений мінерал варисцит. Вчені припускають, що в умовах підземної темряви та виробничого шуму звукові сигнали були єдиним ефективним засобом зв’язку для попередження про обвали або небезпеку. Проте, попри ефективність, ця технологія загадково зникла з каталонського регіону близько 3600 року до нашої ери. Хоча в інших частинах Середземномор’я традиція використання мушель харонії збереглася, у Каталонії вона перервалася на три тисячоліття, залишаючи відкритим питання про причини відмови від настільки надійного способу дистанційного спілкування.
Не пропустіть: Найстрашніший звук у світі: вчені відтворили ацтекський свисток смерті
