Ім’я Ісаака Ньютона асоціюється з яблуком, що впало, законом всесвітнього тяжіння та революцією в науці. Однак за образом геніального фізика та математика ховалася значно складніша і дивакуватіша особистість. Коли Ньютон не був зайнятий розрахунками руху планет, він присвячував час алхімії, окультизму та, як виявилося, ретельним спробам вирахувати дату біблійного Апокаліпсису. І в своїх особистих записах він дійшов до конкретної дати — 2060 рік, пише T4.
Ці розрахунки, знайдені серед його паперів, не мають нічого спільного з астрономією чи фізикою. Замість цього, Ньютон, будучи глибоко релігійною людиною, занурився у вивчення біблійних пророцтв, зокрема Книги Даниїла. Він аналізував символічні періоди, згадані у священних текстах, такі як «1260 днів» або «час, часи і пів часу». Інтерпретуючи ці «дні» як роки і прив’язуючи їх до ключових, на його думку, історичних подій (наприклад, зростання влади Папи Римського у 800 році н.е.), Ньютон провів власні обчислення і дійшов висновку, що ключова подія має відбутися близько 2060 року.
Проте, всупереч поширеним міфам, Ньютон не передбачав кінець світу у вигляді вогняного армагеддону чи знищення планети. Його прогноз був значно оптимістичнішим. За інтерпретацією дослідників його праць, Ньютон вірив, що 2060 рік стане початком нової ери. Він очікував Другого пришестя Христа, падіння того, що він вважав «корумпованою церквою», і встановлення на Землі тисячолітнього Царства миру. Тобто, для нього це був не кінець, а радше новий божественний початок.
Найбільша іронія цієї історії полягає в тому, що сам Ньютон зневажав публічні прогнози кінця світу. Він вважав, що «фантазери», які постійно називають дати, лише дискредитують священні пророцтва, коли їхні передбачення не збуваються. В одному зі своїх записів він прямо зазначив: «Я згадую це не для того, щоб стверджувати, коли настане час кінця, а щоб покласти край необдуманим припущенням фантазерів». Свої розрахунки він робив виключно для себе і, ймовірно, не мав наміру їх оприлюднювати.
Однак історія розпорядилася інакше. Його особисті нотатки були знайдені та опубліковані, і тепер ім’я великого вченого стоїть в одному ряду з тими самими «фантазерами», яких він так критикував. Мине ще кілька десятиліть, і ми зможемо перевірити, чи були його теологічні розрахунки настільки ж точними, як і його закони фізики. Або ж, можливо, те легендарне яблуко справді вдарило його по голові сильніше, ніж ми думали.
Читайте також про дерево, яке накопичує золото.
Підписуйся на наш Telegram-канал