Європейський континент стикається з новою загрозою – інвазивною “супермурахою” виду Tapinoma magnum, яка штурмує регіон, попереджають експерти. Цей шкідник, що походить із Середземномор’я, стрімко поширився далі на північ, досягнувши Франції, Німеччини, Швейцарії та Нідерландів. Його діяльність завдає значних збитків, адже мурахи прокопують тунелі під дорогами, перегризають електричні кабелі, спричиняючи відключення електроенергії, перебої з інтернетом та тисячі доларів збитків, пише T4.
T. magnum родом з країн Північної Африки та Середземномор’я, включаючи Алжир, Марокко, Туніс, Іспанію та Італію. Однак за останні кілька років вид поширився далі на північ, до Франції, Бельгії, Німеччини, Швейцарії та Нідерландів. Ніалл Галлахер, технічний менеджер Британської асоціації боротьби зі шкідниками (BPCA), зазначає, що мурахи поширилися переважно через імпорт садівничої продукції, зокрема горщикових рослин та дерев з Середземномор’я. Вони мають “чудову холодостійкість”, виживаючи в суворих німецьких зимах, і можуть процвітати в неспокійному міському середовищі, такому як внутрішні дворики, тротуари та садові центри.
Ці мурахи утворюють величезні “суперколонії”, що можуть сягати до 20 мільйонів особин на площі 25 га завдяки своєму “невпинному прагненню до розширення”. Коли дві колонії T. magnum зустрічаються, вони об’єднуються “в союз” замість того, щоб воювати, поступово утворюючи одну величезну колонію з кількома королевами. Вони будують свої гнізда в землі, що призводить до зміщення ґрунту під асфальтом і, як наслідок, до просідання доріг і тротуарів. У німецькому місті Кель такі суперколонії вже спричинили перебої з електропостачанням та інтернет-з’єднанням, оскільки комахи перегризли електричні кабелі. SRF повідомляє, що минулого літа дитячий майданчик у Келі довелося закрити, оскільки мурахи Tapinoma повністю прокопали тунель під усією територією.
У Швейцарії, де цей вид вперше виявили у 2018 році, T. magnum спричинив справжню “чуму” звірів у Цюриху. У сусідньому регіоні Етвіль-ан-дер-Ліммат одна суперколонія заразила картопляне поле розміром приблизно з сім футбольних полів. Місцева мешканка Агнес Вірт розповіла SRF: “Там було так багато мурах, що підлоги вже не було видно”.
За даними BPCA, мурахи T. magnum мають чорний колір, середній розмір 3 мм і дуже схожі на чорну садову мураху (Lasius niger). Хоча навіть експертам може бути важко розрізнити ці два види лише за зовнішнім виглядом, T. magnum можна розпізнати за характерною “процесійною” поведінкою. Колонії інвазивних мурах утворюють помітні сліди на тротуарах та вгору по будівлях, часто великими, скоординованими лініями. Недосвідченому оку це може здатися дуже активною колонією чорних садових мурах, але сам об’єм та організований рух можуть бути показовою ознакою T. magnum. Цікаво, що коли розчавити мураху T. magnum, відчувається сморід згірклого масла.
Хоча поширення цих мурах відбувається переважно через імпорт рослин, зміна клімату також може відігравати значну роль у їхньому подальшому розповсюдженні Європою. Тепліші зими та довше літо, що спостерігаються в багатьох регіонах, створюють сприятливіші умови для виживання та колонізації цих інвазивних комах на територіях, де раніше вони не могли б прижитися. Це явище підкреслює, як глобальні кліматичні зміни можуть впливати на поширення шкідників, створюючи нові виклики для екосистем та інфраструктури.
Раніше вчені назвали істоту, яка заважала жити нашим далеким предкам.
