Наша Сонячна система, що існує вже 4,6 мільярда років, є лише короткою миттю в епічній 13,8-мільярдній історії Всесвіту. І, як і все в космосі, вона не вічна. Але коли і як саме настане її кінець? Відповідь на це питання значно складніша, ніж здається, і залежить від того, що саме ми вважаємо завершенням її існування, пише T4.
В центрі нашого космічного дому знаходиться Сонце — зірка, яка завдяки своїй гравітації утримує разом вісім планет, сотні супутників та мільярди астероїдів і комет. Саме від долі Сонця залежить майбутнє всього, що його оточує. Зараз наша зірка перебуває в стабільному стані, перетворюючи водень на гелій у своєму ядрі в процесі ядерного синтезу. За прогнозами вчених, зокрема Фреда Адамса, теоретика-астрофізика з Мічиганського університету, цей процес триватиме ще приблизно п’ять мільярдів років.
Коли запаси водневого пального вичерпаються, Сонце втратить стабільність. Його ядро стиснеться, а зовнішні шари неймовірно розширяться, перетворивши зірку на червоного гіганта. Цей роздутий монстр поглине Меркурій та Венеру. Доля Землі залишається під питанням, але найімовірніше, наша планета також буде поглинута розпеченою атмосферою вмираючої зірки. Навіть якщо Земля уникне цієї долі, життя на ній зникне задовго до того через нестерпну спеку. Марс та зовнішні планети-гіганти, такі як Юпітер і Сатурн, переживуть цю фазу, знаходячись на безпечній відстані.
Приблизно через мільярд років після стадії червоного гіганта Сонце скине свої зовнішні оболонки і стиснеться до розмірів Землі, перетворившись на білого карлика — тьмяне, але надзвичайно щільне ядро колишньої зірки. З цього моменту, як зазначає планетолог Алан Стерн, Сонячна система стане холодним, темним і безлюдним місцем. З точки зору придатності для життя, це і буде її кінцем.
Проте, якщо підходити до питання суто з фізичної точки зору, то згасання Сонця не означає повного зникнення системи. Білий карлик, хоч і тьмяний, все ще матиме потужну гравітацію. Планети, що вижили, зокрема газові гіганти, продовжать обертатися навколо цього зоряного залишку. Сонячна система існуватиме, але вже як примарний скелет самої себе.
Але й це не вічно. У масштабах глибокого майбутнього — квадрильйонів років — починають відігравати роль надзвичайно рідкісні події. Гравітаційна рівновага, що колись підтримувалася Сонцем, буде порушена, і система стане хаотичною. Зросте ризик зіткнень між планетами. Як пояснює Фред Адамс, це схоже на лотерею: шанс виграти мізерний, але якщо ви гратимете мільярд разів, ваші шанси зростуть. У космічних масштабах час дає безліч таких спроб. Випадкові зорі, що пролітатимуть повз, або вибухи наднових поблизу можуть своїм гравітаційним впливом розірвати нашу систему на шматки, викинувши планети в міжзоряний простір.
Навіть якщо Сонячна система уникне цих катастроф, існує ще більш фундаментальна загроза. Деякі теорії припускають, що самі протони — будівельні блоки матерії — не є вічними і з часом розпадаються. Якщо ця теорія правильна, то через неймовірно довгий час (понад 10³⁴ років) усе, що залишилося від планет і згаслого Сонця, просто розчиниться в порожнечу. Це буде остаточний і безповоротний кінець.
Читайте також про проблему зі здоровʼям, яка виникає у 70% астронавтів під час тривалих космічних місій.
Підписуйся на наш Telegram-канал