На тлі прискорення планів щодо місій на Марс дедалі частіше виникають питання про те, як людський організм впорається з тривалими космічними подорожами. Політ на Червону планету і назад триватиме достатньо довго, щоб астронавтка могла завагітніти й навіть народити. Але чи може вагітність протікати безпечно в космосі, і що станеться з дитиною, народженою далеко від Землі? Відповідає T4.
Ми рідко замислюємося про ризики, які пережили ще до народження. Наприклад, близько двох третин людських ембріонів не доживають до пологів, причому більшість втрат трапляється в перші тижні після запліднення. Останні дослідження вивчають, як екстремальні умови міжпланетного простору можуть вплинути на ці делікатні біологічні процеси.
Мікрогравітація, тобто стан невагомості, зробила б зачаття фізично незручним, але, ймовірно, не стала б значною перешкодою для вже імплантованого ембріона. Цікаво, що плід і так розвивається в середовищі, схожому на мікрогравітацію, плаваючи в амніотичній рідині всередині утроби. В певному сенсі, материнська утроба вже є природним симулятором невагомості.
Однак пологи та догляд за новонародженим у невагомості були б набагато складнішими. У космосі ніщо не залишається на місці — рідини та люди плавають у просторі. Це перетворює процес пологів і догляду за немовлям на значно брудніший і складніший процес, ніж на Землі, де гравітація допомагає в усьому, від позиціонування до годування. Крім того, дитина, що росте в мікрогравітації, може мати проблеми з розвитком координації та постуральних рефлексів, які допомагають навчитися тримати голову, сидіти та ходити.
За межами захисних шарів Землі існує набагато серйозніша небезпека — космічні промені. Це високоенергетичні частинки, “голі” атомні ядра, що мчать крізь космос майже зі швидкістю світла. На Землі нас захищає щільна атмосфера та магнітне поле, але в космосі цього щита немає. Коли космічний промінь влучає в людське тіло, він може руйнувати клітини та пошкоджувати ДНК, що підвищує ризик раку.
На ранніх етапах вагітності, коли клітини ембріона активно діляться, утворюючи тканини, цей процес є надзвичайно вразливим. Одне-єдине влучання високоенергетичної частинки на цій стадії може бути летальним для зародка і, ймовірно, призведе до непоміченого викидня.
На пізніших термінах вагітності ризики змінюються. Плід та матка стають більшою мішенню. Влучання космічного променя в м’язи матки може спровокувати скорочення і передчасні пологи, що в умовах космосу було б катастрофою. Після народження мозок дитини продовжує активно розвиватися, і тривалий вплив радіації може завдати йоми незворотної шкоди, вплинувши на пізнавальні здібності, пам’ять та поведінку.
Теоретично, так, дитина може народитися в космосі. Але поки ми не навчимося ефективно захищатися від радіації, запобігати передчасним пологам і гарантувати безпечний розвиток немовлят у мікрогравітації, вагітність у космосі залишається експериментом із надзвичайно високим ризиком — експериментом, до якого людство ще не готове.
