Вибухи зірок, або наднові, можуть мати різні наслідки для Землі — від неймовірно красивого видовища до справжньої катастрофи. Все залежить від того, наскільки близько до нас відбудеться така подія. Але перш ніж розглядати потенційні наслідки, варто розібратися, що саме означає “вибух зірки”.
Чи дійсно зірки вибухають?
Якщо розглядати вибухи у широкому сенсі, то Сонце можна вважати “вибуховою” зіркою. Під час сонячного максимуму відбуваються спалахи та викиди корональної маси. Хоча ці явища можуть тимчасово порушити радіозв’язок і трохи зрушити орбіти супутників, вони рідко становлять серйозну загрозу для життя на Землі.
Втім, справжні вибухи зірок, такі як наднові, значно масштабніші. Наше Сонце не має достатньої маси, щоб стати надновою, а також не перебуває в системі з іншою зіркою, що виключає можливість виникнення нови чи вибуху типу Ia. Події на кшталт кіло- або гіпернових взагалі потребують рідкісних умов, які нашій Сонячній системі не загрожують.
Що, якби сусідня зірка вибухнула?
Зірки з масою, більшою за вісім сонячних, закінчують своє існування вибухами наднових. Такі події є смертельними для планет, що знаходяться в орбітах цих зірок. Проте величезні відстані у космосі забезпечують нам безпеку.
Наприклад, наднова в 1987 році в сусідній галактиці Велика Магелланова Хмара була лише ледве видимою неозброєним оком. Навіть всередині нашої галактики наднові, які спостерігали в минулому (наприклад, знаменита подія 1054 року, що залишила по собі Крабоподібну туманність), не завдали серйозної шкоди Землі.
Наскільки близько — це “занадто близько”?
Радіоактивні ізотопи, знайдені у глибоких океанічних відкладеннях, свідчать про те, що близько 3 і 8 мільйонів років тому Земля могла зазнати підвищеного рівня випромінювання через вибухи наднових. Однак вплив цих подій на клімат і життя на планеті залишається спірним. Можливо, наслідки обмежувалися збільшенням кількості ракових захворювань або змінами в екосистемах.
Для того, щоб наднова стала реальною загрозою, вона повинна вибухнути в межах 30 світлових років від Землі. У цьому випадку інтенсивне випромінювання і тепло могли б підвищити температуру планети, а також пошкодити озоновий шар, відкривши Землю для згубного ультрафіолетового випромінювання. Навіть після зникнення цих ефектів високошвидкісні частинки ще тисячі років завдавали б шкоди атмосфері.
Зірки-кандидати на роль “небезпечних сусідів”
Найближчий кандидат на наднову — це Бетельгейзе, але навіть якщо вона вибухне найближчим часом, її відстань до Землі (530-900 світлових років) забезпечує нам безпеку. Інші масивні зірки, як-от Спіка чи Альфа Крукса, перебувають на відстані близько 300 світлових років і теж не становлять загрози в найближчі мільйони років.
Найближчий потенційно небезпечний об’єкт — система IK Pegasi. Вона має передумови для вибуху типу Ia, але еволюція подібних систем триває настільки довго, що для нас цей ризик не є актуальним.
Чи є виняткові випадки?
Деякі типи наднових випускають значну частину енергії у вигляді рентгенівського випромінювання. У разі вибуху на відстані 100-160 світлових років це могло б значно пошкодити озоновий шар Землі. Гіпернові й кіло-нові ще потужніші, але вони значно рідше трапляються. Наприклад, гігантська зірка Ета Карина, що знаходиться за 7500 світлових років, може стати гіперновою, але її відстань гарантує нам безпеку.
Інша потенційна загроза — гамма-сплески, що виникають у вузьких конусах випромінювання. Якби Земля опинилася в такому конусі, навіть вибух за тисячі світлових років міг би спричинити катастрофу. Проте шанси на таке співпадіння надзвичайно низькі.
Хоча вибух зірки поруч із Землею теоретично можливий, космічні відстані забезпечують нам достатній рівень безпеки. Небезпека виникне лише в разі вибуху на відстані до 30 світлових років, але такі сценарії вкрай малоймовірні в найближчі мільйони років.
Читайте також: Вчені розгадали загадку незвичайного космічного випромінювання
