Дуже мало людей живуть довше століття. Тож, якби ніхто більше не мав дітей, то протягом 100 років на Землі, ймовірно, не залишилося б людей. Але спочатку населення скоротилося б, оскільки люди похилого віку зникали б, а народжуватися ніхто не мав би. Навіть якби всі народжуваності раптово припинилися, цей спад розпочався б повільно, пише T4.
Зрештою, молодих людей, які досягнуть повноліття, не вистачить для виконання важливої роботи, що призведе до швидкого розпаду суспільств у всьому світі. Деякі з цих проблем стосуватимуться здатності людства виробляти їжу, забезпечувати охорону здоров’я та робити все інше, від чого ми всі залежимо.
Світ змінюється, і разом із ним — народжуваність. У багатьох країнах кількість народжених дітей невпинно зменшується, а розмови про демографічну кризу набувають глобального масштабу. Але що, як уявити крайній сценарій — коли на планеті народиться останнє немовля? Скільки часу після цього зможе протриматися людство?
У XXI столітті низька народжуваність стала реальністю для багатьох розвинених країн. Наприклад, у Японії, Південній Кореї, Італії та Іспанії коефіцієнт народжуваності становить менше 1,4 дитини на жінку, що недостатньо для відтворення населення. Навіть у країнах з традиційно високими показниками, як-от Бразилія чи Індія, ці показники знижуються. У 2021 році Ілон Маск назвав “колапс народжуваності” однією з найбільших загроз цивілізації. Але чим це загрожує насправді?
Якщо припустити, що з певного моменту люди припиняють народжувати дітей узагалі, населення Землі почне невпинно зменшуватися. Цей процес відбуватиметься поступово: протягом перших 50 років збережеться відносно стабільна кількість працездатного населення, але зростатиме частка людей похилого віку. Через 100 років практично не залишиться молоді, а переважну більшість становитимуть пенсіонери. За 150–200 років людство, імовірно, зникне природним шляхом — останні люди зникнуть, не залишивши потомства.
За оцінками демографів, середня тривалість життя у світі становить приблизно 72–80 років, тож останнє покоління зможе прожити майже століття. Проте складність у тому, що всі важливі системи — економіка, охорона здоров’я, інфраструктура — залежать від чисельного балансу поколінь. І без молоді підтримувати ці системи буде дедалі важче.
Дехто сподівається, що за допомогою технологій продовження життя або штучного відтворення людство зможе втриматися довше. Проте на сьогодні ніяких гарантованих методів безлюдного відтворення людини не існує. І навіть якби вони з’явилися, їхня реалізація потребує колосальних ресурсів, знань і суспільної стабільності — саме того, що зникатиме зі зменшенням населення.
Питання не тільки у фантастичних сценаріях. Вже сьогодні багато країн стикаються з дефіцитом робочої сили, зростанням навантаження на пенсійну систему та економічним спадом через старіння населення. Це викликає нову хвилю дискусій: чи варто стимулювати народжуваність, чи краще адаптувати суспільства до старіння і скорочення?
Хоча сценарій з “останньою дитиною на Землі” здається радше футуристичним, він змушує нас задуматися: що робить людство життєздатним у довгостроковій перспективі? Це не лише технології чи економіка, а насамперед — баланс поколінь і бажання продовжувати життя. Без нього навіть найрозвиненіша цивілізація поступово згасне. І саме зараз ми стоїмо перед вибором: як будувати своє майбутнє — і чи буде в ньому ще новонароджені.
Читайте також, якою була тривалість життя у неандертальців.
Підписуйся на наш Telegram-канал