Протягом багатьох років NASA пильно стежить за дивною та зростаючою аномалією в магнітному полі нашої планети. Це гігантська область ослабленої магнітної інтенсивності, що простягається в небі між Південною Америкою та південно-західною Африкою. Цей феномен, відомий як Південно-Атлантична аномалія (ПАА), викликає значний інтерес і занепокоєння у вчених, особливо у дослідників з NASA, пише T4.
Саме космічні апарати агентства найбільш вразливі до цієї “діри” в магнітному полі, яку в NASA порівнюють із “вм’ятиною” або “вибоїною в космосі”. Пролітаючи крізь аномалію на низькій навколоземній орбіті, супутники та Міжнародна космічна станція (МКС) зазнають підвищеного впливу високоенергетичних протонів, що надходять від Сонця. Це може призводити до коротких замикань, збоїв у роботі бортових систем, втрати даних і навіть незворотного пошкодження ключових компонентів. Через ці ризики оператори супутників змушені регулярно вимикати чутливе обладнання перед входом апаратів у зону аномалії.
(Відділ геомагнетизму, DTU Space)
Походження цього явища пов’язують із процесами, що відбуваються глибоко під землею. Магнітне поле Землі генерується рухом розплавленого заліза у зовнішньому ядрі планети. Вчені вважають, що величезне утворення щільної породи, відоме як Африканська зона з низькою швидкістю зсуву, розташоване на глибині близько 2900 кілометрів під африканським континентом, порушує цей процес. Це, у поєднанні з нахилом магнітної осі Землі, призводить до значного ослаблення магнітного поля в цьому регіоні. Інша теорія припускає, що в зоні ПАА активно зростає локальне поле зі зворотною полярністю, що й ослаблює загальну напруженість.
Попри те, що багато аспектів аномалії залишаються загадкою, нові дослідження постійно відкривають цікаві деталі. Вчені встановили, що ПАА не є статичною — вона повільно дрейфує. Ще більш дивовижним є відкриття 2020 року, яке показало, що аномалія, схоже, перебуває в процесі розколу на два окремі центри з мінімальною магнітною інтенсивністю.
Водночас є докази, що це не новий феномен. Дослідження свідчать, що ПАА є рекурентною подією, яка могла впливати на Землю протягом останніх 11 мільйонів років. Якщо це так, то аномалія, ймовірно, не є передвісником повної інверсії магнітних полюсів планети — глобального процесу, який трапляється раз на сотні тисяч років.
Величезні питання залишаються без відповіді, але постійний моніторинг з боку NASA має вирішальне значення. “Хоча ПАА рухається повільно, її морфологія змінюється, тому важливо продовжувати спостереження, — зазначив геофізик Террі Сабака з NASA. — Саме це допомагає нам створювати моделі та робити прогнози”.
Читайте також про найрідкіснішого у світі слона.
Підписуйся на наш Telegram-канал