Вплив хімічного забруднення на мозок людини вважається однією з найсерйозніших загроз сучасності, проте дивовижне нове дослідження, опубліковане в журналі Science Advances, показує, що один з найнебезпечніших токсинів — свинець — був постійним фактором еволюційного тиску протягом понад двох мільйонів років. Аналізуючи скам’янілі рештки та використовуючи передові технології вирощування органоїдів мозку, вчені виявили, що Homo sapiens розвинув унікальну стійкість до отруєння свинцем, якої були позбавлені наші найближчі родичі, неандертальці. Ця генетична відмінність могла стати одним із ключових факторів, що дозволили нашому виду процвітати, тоді як інші гомініни зникли, пише T4.
Довгий час вважалося, що небезпека свинцевого отруєння є продуктом промислової революції, пов’язаним із сантехнікою, фарбами та бензином. Однак, проаналізувавши 51 зуб стародавніх гомінінів та людиноподібних мавп, включно з такими ранніми видами, як парантроп та австралопітек африканський, дослідники виявили неспростовні докази повсюдного контакту зі свинцем. Характерні «свинцеві смуги» на зубній емалі свідчать, що всі особини контактували з важким металом ще в дитинстві, ймовірно, через природні джерела, такі як вулканічний пил, забруднена вода та ґрунт. Це означає, що мозок наших предків розвивався під постійним тиском потужного нейротоксину, який потенційно формував їхню поведінку та когнітивні здібності протягом тисячоліть.
Щоб зрозуміти, як саме свинець впливав на доісторичних гомінінів, команда вчених зосередила свою увагу на гені NOVA1, який відіграє ключову роль у регуляції генної експресії в мозку у відповідь на токсичний вплив. Попередні дослідження показали, що сучасні люди є носіями варіанту цього гена, який відрізняється від архаїчної версії, наявної у неандертальців. Щоб перевірити еволюційне значення цієї відмінності, дослідники виростили в лабораторії мініатюрні органоїди мозку з обома варіантами гена. Після впливу свинцю органоїди з неандертальським варіантом NOVA1 продемонстрували значні порушення в роботі ключового гена FOXP2, який нерозривно пов’язаний з розвитком мовлення та мови. На противагу цьому, міні-мозки із сучасним людським варіантом NOVA1 виявилися значно стійкішими до токсину, що свідчить про наявність захисного механізму.
Це відкриття дозволяє висунути сміливу гіпотезу. Виникнення та вдосконалення мови були життєво важливими для соціальної згуртованості та виживання Homo sapiens. Постійний контакт зі свинцем у навколишньому середовищі міг створювати сильний селективний тиск, сприяючи поширенню сучасного, більш стійкого варіанту гена NOVA1. Водночас неандертальці, позбавлені цього захисту, могли страждати від порушень нейророзвитку, що обмежувало їхні лінгвістичні та соціальні можливості. Таким чином, здатність протистояти невидимому токсину могла стати тією еволюційною перевагою, яка врешті-решт сприяла занепаду наших найближчих родичів і домінуванню нашого виду на планеті.
Читайте також: Найсмертоносніший в світі павук мешкає лише в одному місці на Землі
Підписуйся на наш Telegram-канал