Протягом століть Едемський сад залишався одним із найстійкіших символів людської культури, уособлюючи втрачений рай, де колись, згідно з біблійними текстами, почалася історія людства. Для багатьох поколінь богословів та істориків ця оповідь була здебільшого алегорією або міфом, позбавленим конкретної прив’язки до карти світу, проте сучасні технології дистанційного зондування Землі змушують наукову спільноту переглянути цей скептицизм. Відновлені та проаналізовані супутникові знімки, зокрема радарні сканування поверхні, виявили сліди стародавніх ландшафтів, які дивовижним чином збігаються з географічними орієнтирами, описаними в Книзі Буття, пише T4.
Ключем до розгадки стала ідентифікація чотирьох річок, які, за біблійним описом, зрошували райський сад. Якщо річки Тигр та Євфрат, що протікають територією сучасного Іраку, добре відомі людству і не викликають сумнівів, то ідентифікація двох інших водних артерій — Пішону та Гіхону — століттями залишалася предметом спекуляцій, оскільки вони вважалися безслідно зниклими. Прорив у цьому питанні стався завдяки аналізу орбітальних знімків, які дозволили зазирнути під товщу пісків Аравійського півострова. Дослідження, започатковані ще на початку 1990-х років геологом Бостонського університету Фаруком Ель-Базом на основі даних шатла NASA «Індевор», виявили гігантське висохле русло, відоме сьогодні як Ваді-ель-Батін. Ця стародавня річкова система, що простягається від нагір’я Хіджазу поблизу Медіни на північний схід до Кувейту, ідеально відповідає опису річки Пішон.
Читайте за темою: Забороненим плодом, який, згідно з Біблією, зʼїли Єва та Адам, могло бути не яблуко
Біблійний текст зазначає, що Пішон «оточує всю землю Хавіла, де є золото, бделій та камінь онікс», і саме маршрут Ваді-ель-Батін проходить через регіони, які в давнину були багаті на ці природні ресурси. Сучасні супутникові дані підтверджують існування масштабної дельти цієї річки поблизу Перської затоки, де збереглися геологічні свідчення її колишньої величі у вигляді характерних відкладень та дюн. Вчені припускають, що ця річка була повноводною та активною в епоху голоцену, в період так званої «Зеленої Аравії», перш ніж кліматичні зміни, що відбулися між 2000 та 3500 роками до нашої ери, перетворили родючий край на пустелю. Саме висихання русла могло стати причиною того, що річка зникла з карт, залишившись лише в історичній пам’яті як частина легенди про рай.
Четверта річка, Гіхон, також знайшла своє ймовірне втілення на сучасних картах завдяки комплексному аналізу гідрології регіону. Дослідники ототожнюють її з річкою Карун, що бере початок в горах Загрос на території сучасного Ірану. Ця ідентифікація підкріплюється лінгвістичним аналізом, оскільки єврейське слово «сабаб», вжите в Біблії для опису течії Гіхону, означає «кружляти» або «звиватися», що влучно характеризує меандри Каруна. Історично ця водна артерія протікала через землі касситів, які низка вчених пов’язує з біблійною землею Куш. Таким чином, усі чотири річки — Тигр, Євфрат, висохлий Ваді-ель-Батін (Пішон) та Карун (Гіхон) — сходяться в районі голови Перської затоки, створюючи єдину гідрологічну систему, яка могла бути фізичним прообразом Едемського саду.
Археолог Юріс Зарінс та біблійний археолог Джеймс А. Зауер, аналізуючи ці дані, дійшли висновку, що біблійна розповідь, попри свої духовні та алегоричні нашарування, базується на реальній стародавній географії. Згідно з цією гіпотезою, Едем не був міфічним місцем на небі, а цілком реальною родючою долиною, яка згодом була затоплена водами Перської затоки внаслідок підняття рівня моря після танення льодовиків. Ця катастрофічна зміна ландшафту могла зберегтися в колективній пам’яті людства як історія про вигнання з раю та втрату ідеального світу. Рухи стародавніх річок також узгоджуються з археологічними знахідками ранніх землеробських поселень, що додає ваги теорії про те, що саме цей регіон був колискою цивілізації.
Втім, наукова дискусія навколо локалізації Едему залишається відкритою, і існують альтернативні погляди на географію Буття. Зокрема, інженер-хімік Махмуд Джаваїд запропонував теорію, згідно з якою біблійний рай міг знаходитися на території сучасної Ефіопії, в районі міста Бахр-Дар біля озера Тана. Його дослідження пов’язує річку Гіхон із Блакитним Нілом, а витоки озера Тана розглядає як місце розділення вод. Ця гіпотеза спирається на еволюційні теорії походження людини в Східноафриканській рифтовій долині, припускаючи міграцію ранніх людей з високогірних «райських» плато в низини. Попри наявність різних інтерпретацій, беззаперечним залишається той факт, що сучасні технології дозволяють нам по-новому прочитати стародавні тексти, знаходячи підтвердження того, що за міфічними образами часто прихована реальна історія нашої планети та змін її клімату.
Не пропустіть: Вчені назвали фразу, яку боявся кожен римлянин.
Підписуйся на наш Telegram-канал