Довгий час серед вчених точилися суперечки щодо того, чи були динозаври вже на шляху до вимирання ще до того, як на Землю впав гігантський астероїд 66 мільйонів років тому, спричинивши їхню загибель. Знахідки скам’янілостей з пізнього крейдяного періоду нібито свідчили про те, що чисельність та різноманітність динозаврів скорочувалися перед катастрофою. Це давало підстави деяким дослідникам вважати, що динозаври були “приречені” незалежно від космічної події, а падіння астероїда лише довершило процес, пише T4.
Однак, нове дослідження, опубліковане у журналі Current Biology, ставить під сумнів цю ідею, яка була предметом дискусій понад 30 років. Вчені, включаючи провідного автора Кріса Діна, палеонтолога з Університетського коледжу Лондона, проаналізували дані скам’янілостей за майже 18 мільйонів років, зосередившись на записах з Північної Америки з кампанського та маастрихтського періодів (період безпосередньо перед падінням астероїда), зокрема на чотирьох родинах динозаврів.
На перший погляд, їхній аналіз скам’янілостей також показував спад різноманітності перед зіткненням з астероїдом. Проте, дослідники виявили, що це видиме скорочення, ймовірно, пов’язане не з реальним зменшенням популяції динозаврів, а з “поганим палеонтологічним літописом” того часу. Вони не знайшли достатньо доказів екологічних чинників, які б могли пояснити реальне зниження кількості динозаврів у той період. Натомість, моделі, розроблені вченими, показали, що всі досліджені родини динозаврів були широко поширеними, мали високу чисельність і, отже, низький ризик вимирання за відсутності саме катастрофічної події, як-от падіння астероїда.
Вчені припускають, що гірші геологічні умови в маастрихтський період – можливо, через відступ внутрішніх морів, що колись вкривали частину континенту, та підняття гірських хребтів – могли перешкоджати процесу утворення скам’янілостей або руйнувати їх. Крім того, геологічні шари цього періоду часто погано оголені або приховані під рослинністю, що робить знахідки скам’янілостей динозаврів з цього часу більш рідкісними для дослідників, які шукають їх останки. Ця рідкість і створювала хибне враження занепаду популяції.
Оскільки значна частина відомих скам’янілостей цього періоду походить саме з Північної Америки, ці висновки можуть мати й глобальне значення. Наприклад, цератопси, група рогатих динозаврів, були найпоширенішими серед знахідок, можливо, тому що жили на рівнинах, сприятливих для збереження, тоді як качкодзьобі динозаври (гадрозаври) були менш поширені у скам’янілостях, можливо, через їхню прив’язку до річок, які змінювали свій рух.
Співавтор дослідження Альфіо Алессандро К’яренца підсумовує: “Динозаври, ймовірно, не були неминуче приречені на вимирання наприкінці мезозою”.
Це означає, що ідея про їхній занепад до удару астероїда, ймовірно, ґрунтується на неповних даних про скам’янілості, а не на реальному скороченні їхньої чисельності. Найбільш захопливий висновок із цього дослідження полягає в припущенні, як би розвивалося життя на Землі, якби та планетарна катастрофа не сталася.
Оскільки динозаври були численними, поширеними та успішними групами, якби астероїд не впав, вони, за словами вчених, “могли б досі ділити цю планету зі ссавцями, ящірками та їхніми нащадками, що вижили: птахами”. Таким чином, ймовірність співіснування людей (як виду ссавців, що з’явився значно пізніше) і динозаврів, ймовірно, була б цілком реальною, якби не той фатальний космічний удар.
Раніше вчені показали найшвидшого у світі динозавра.
