У віддалених ґрунтах одного з найізольованіших місць на планеті, острова Пасхи, відомого своїми величними статуями моаї, вчені виявили мікроскопічний організм, що став джерелом одного з найважливіших медичних препаратів сучасності. Історія рапаміцину, або сиролімусу, є дивовижним поєднанням наукового пошуку, біохімічного прориву та етичних питань, що досі залишаються відкритими. Ця молекула, народжена у вулканічному ґрунті Рапа-Нуї, не лише рятує тисячі життів у трансплантології, але й відкриває нові горизонти у боротьбі зі старінням, водночас нагадуючи про відповідальність наукової спільноти перед корінними народами, пише T4.
Все почалося у 1964 році, коли канадська наукова експедиція вирушила на острів Пасхи не для вивчення його знаменитих кам’яних ідолів, а з метою дослідження унікальної біосфери. Вчені прагнули задокументувати місцеву екосистему до того, як заплановане будівництво аеропорту назавжди змінить її, відкривши доступ інвазивним видам та патогенам. Серед зібраних зразків ґрунту була виявлена бактерія Streptomyces hygroscopicus. Подальші дослідження в лабораторії показали, що ця бактерія виробляє унікальну хімічну сполуку, яку вперше виділили у 1972 році та назвали рапаміцином на честь острова. Спочатку в ньому бачили лише протигрибкові властивості, але справжній потенціал молекули був розкритий значно пізніше.

Секрет потужності рапаміцину полягає в його здатності впливати на один із ключових регуляторних механізмів у клітинах ссавців. Він специфічно пригнічує білок під назвою mTOR (механістична мішень рапаміцину), який виконує роль центрального “диригента” клітинного росту, метаболізму та імунної відповіді. Гальмуючи активність mTOR, рапаміцин фактично переводить клітину в режим економії та захисту, уповільнюючи процеси поділу та старіння. Саме ця властивість зробила його безцінним імунодепресантом, що запобігає відторгненню донорських органів, пригнічуючи імунну систему пацієнта. Цей же механізм лежить в основі його протиракового потенціалу та, що найцікавіше, його здатності продовжувати тривалість життя у лабораторних тварин, що робить його одним із найперспективніших препаратів у дослідженнях старіння.
Величезний терапевтичний потенціал перетворив рапаміцин на багатомільйонний фармацевтичний продукт, ринкова вартість якого, за прогнозами, до 2033 року може перевищити півмільярда доларів. Однак на тлі цього фінансового та медичного успіху постає гостре етичне питання. Відкриття, зроблене завдяки біологічному багатству острова Пасхи, практично нічого не принесло його корінним жителям, народу Рапа-Нуї. Дедалі більше вчених, таких як професор Тед Пауерс, який активно працює з рапаміцином, закликають наукову спільноту “повернути борг”. Вони наголошують на необхідності розпочати діалог із громадою острова, щоб зрозуміти їхні потреби та спільно працювати над проєктами, які б принесли користь нащадкам тих, чия земля подарувала світові такий дивовижний дар. Таким чином, історія рапаміцину ще не завершена, і її повноцінний успіх залежатиме не лише від нових медичних відкриттів, а й від здатності науки бути справедливою та вдячною.
Читайте також: Вчені показали змію, від якої досі не створили ефективну протиотруту