Рання Сонячна система була бурхливою ареною хаотичних зіткнень, де мільйони кам’янистих об’єктів формували планети. Хоча більшість залишків цього процесу сьогодні безпечно зосереджені в головному поясі астероїдів між Марсом та Юпітером, найбільш небезпечні для Землі уламки ховаються там, де їх найважче помітити — у сліпучому сяйві Сонця. Нещодавнє відкриття вченого Скотта С. Шеппарда з Інституту Карнегі підкреслило цю приховану загрозу. Використовуючи потужну Камеру темної енергії (DECam) на 4-метровому телескопі Blanco у Чилі, астрономи виявили новий об’єкт 2025 SC79, який до цього моменту був повністю прихований сонячним світлом. Це відкриття стало можливим лише завдяки спостереженням у вузьке “вікно” сутінків, коли небо ще не надто яскраве, що дозволяє помітити слабкі об’єкти поблизу нашої зірки, пише T4.
Астероїд 2025 SC79 належить до рідкісної та найменш численної групи навколоземних об’єктів, відомих як астероїди типу Атіра. Їхні орбіти повністю пролягають у межах орбіти Землі, що робить їх виявлення надзвичайно складним. Новий об’єкт є лише 39-м відомим членом цієї групи, але його характеристики є винятковими. Він став лише другим відомим астероїдом, чия орбіта цілком знаходиться всередині орбіти Венери, і він також перетинає орбіту Меркурія. Його орбітальний період є третім найкоротшим серед усіх відомих астероїдів і становить лише 128 днів. Цей космічний камінь має значний розмір — близько 700 метрів у діаметрі. Хоча це значно менше за астероїд Чіксулуб, що знищив динозаврів, пряме зіткнення з об’єктом такого розміру мало б катастрофічні наслідки континентального масштабу, потенційно загрожуючи мільярдам життів.
Відкриття, згодом підтверджене телескопами Gemini та Magellan, підкреслює іронічну вразливість нашої планети: найнебезпечніші астероїди є найважчими для виявлення. Зараз 2025 SC79 зник у сонячному сяйві і буде недоступний для спостережень протягом кількох місяців. Коли він знову з’явиться, астрономи планують детально вивчити його склад, щоб зрозуміти, як він витримує інтенсивне сонячне тепло. Подальші спостереження також допоможуть пролити світло на його походження — чи був він вибитий з головного поясу астероїдів гравітаційними збуреннями, перш ніж потрапити в гравітаційну пастку Сонця. Розуміння траєкторій цих прихованих об’єктів є критично важливим для захисту нашої планети та для реконструкції бурхливої історії Сонячної системи.
Читайте також: Астрофізик NASA розповів, чому інопланетяни перестали шукати людей
Підписуйся на наш Telegram-канал