Риби, що мешкають у найглибших регіонах океану, мають одну спільну рису: у них усіх виявили однакову генетичну мутацію. Це відкриття стало несподіванкою для вчених, адже види, у яких знайшли цю зміну, еволюціонували незалежно один від одного — і навіть у різні геологічні епохи, пише T4.
Нові дані підтверджують силу глибинного середовища як еволюційного фактора, що формує живі організми за одними й тими ж «правилами». Одночасно дослідники повідомили про тривожне явище: навіть на глибині понад 10 тисяч метрів виявили сліди забруднення людського походження.
Дослідження, опубліковане в березневому випуску журналу Cell, охопило 11 видів глибоководних риб, серед яких слимачки, муренові та ящіркориби. Всі вони мешкають у глибинах понад 6 000 метрів — у так званій гіадальній зоні. Умови тут надзвичайні: тиск у сотні разів перевищує атмосферний, температура — близька до нуля, а світло практично відсутнє. Щоб вижити, риби адаптувались — у них змінилася будова скелета, біоритми, зір або механізми орієнтації без світла.

(Зображення: Han Xu та ін. (2025) Evolution and genetic adaptation of fishes to the deep sea. Cell, том 188, випуск 5, стор. 1393–1408.e13. Джерело: https://doi.org/10.1016/j.cell.2025.01.002 (CC BY 4.0))
Але найцікавіше — всупереч різному еволюційному походженню, всі риби, що мешкають глибше за 3 000 метрів, мають ідентичну мутацію в гені Rtf1. Саме цей ген відповідає за те, як ДНК кодує інформацію для функціонування організму. Мутація в Rtf1 з’явилася незалежно в різних гілках риб щонайменше дев’ять разів. Це класичний приклад конвергентної еволюції — коли різні види самостійно приходять до однакових рішень через однакові виклики середовища.
Окрім генетичних даних, дослідники занепокоєні іншим відкриттям: навіть у найглибших точках Землі, таких як Маріанська та Філіппінська западини, вони виявили сліди промислових забруднень. У печінці слимачки, виловленої на глибині понад 10 000 метрів, знайдено поліхлоровані біфеніли (PCB) — небезпечні хімікати, що раніше використовувалися в електроніці. Їхнє виробництво було заборонено ще в 1970-х роках.
Також у донних осадах було знайдено високі концентрації PBDE — речовин, що використовувалися як антипірени у побутових товарах до початку 2000-х. Це означає, що продукти людської діяльності проникають у найвіддаленіші екосистеми, навіть якщо ці території здаються повністю ізольованими від цивілізації.
Нове дослідження підтверджує, наскільки потужним є тиск середовища у формуванні біологічного коду. А ще — як глибоко ми, люди, проникли у природу, навіть не усвідомлюючи цього. Те, що одні й ті самі мутації з’являються незалежно у різних організмів, говорить про універсальні механізми адаптації. Але водночас токсичні сліди нашої діяльності в найглибших западинах світу — тривожний сигнал для всього людства.
Глибини океану — це не просто незвідані простори. Це — дзеркало, у якому вже зараз відбиваються наслідки нашого способу життя.