У самому серці Сахари, на південному сході Мавританії поблизу кордону з Малі, розташоване місто Уалата — середньовічна перлина, внесена до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Але сьогодні його культурне багатство — архітектура, манускрипти та історична спадщина — опиняється під загрозою зникнення через кліматичні зміни, ерозію та занепад, пише T4.
Уалата — одне з чотирьох історичних “ксурів” (укріплених міст) у Мавританії, які колись були ключовими центрами трансконтинентальної торгівлі та ісламської науки. Його прикрашені ручним розписом глиняні стіни та дерев’яні двері з акації — справжній архітектурний спадок. Але нині місто стрімко втрачає своє обличчя.
Місцевий історик Сіді Мохамед Леміне Сідія наголошує: багато будинків зруйнувалися через рясні дощі останніх сезонів, а піщані бурі дедалі частіше накривають стародавні квартали. Брак жителів і масовий виїзд сприяють занепаду — будівлі лишаються без догляду, руйнуються, а уламки поглинає пісок.
Древні рукописи під загрозою
У центрі міста функціонує приватна бібліотека Талеба Бубакара, яку опікує імам Мохамед Бен Баті. У збірці понад 200 манускриптів, деяким понад 600 років. Серед них — трактати з історії, астрономії, мовознавства та Коранознавства. Але книги постраждали від вологи, нестачі догляду та відсутності кваліфікованих реставраторів.
Більшість текстів зберігаються в глиняних приміщеннях, які добре ізолюють спеку, проте не захищають від дощів. Частину книг вже вдалося відреставрувати та оцифрувати за допомогою міжнародних проєктів, зокрема за підтримки Іспанії у 1990-х роках. Але наразі збереження бібліотеки залежить від ентузіастів — і це вкрай нестабільна ситуація.
Наступ пісків та кліматична катастрофа
За даними міністерства довкілля Мавританії, понад 80% території країни потерпає від опустелювання. Причини — кліматичні зміни та нераціональне використання земель. До 1970-х років ця частина пустелі ще мала рослинність, але хвиля “великого опустелювання” змінила все. У 1980-х роках піски настільки засипали мечеть Уалати, що люди змушені були молитися на її даху.
Нині навіть спроби висадити дерева навколо міста не змогли стримати пустелю. Населення скорочується, будівлі пустують, туризм практично відсутній — у місті немає готелів, а найближчий населений пункт — за дві години їзди.
Чи є шанс на порятунок?
Попри труднощі, збереглися ініціативи для збереження спадщини: щороку в одному з чотирьох стародавніх ксурів проходить фестиваль, що має на меті залучити інвестиції, підтримати місцевих мешканців і популяризувати культуру регіону. Але цього недостатньо. Уалата потребує системного фінансування, реставрації, цифрової архівації та включення в глобальні наукові програми.
Це не просто місто серед пустелі. Це — живе свідчення минулого, яке може зникнути, якщо його не захистити.
