Дослідники з Індійського наукового інституту та Університету Ніігата в Японії повідомили про відкриття високо в горах Гімалаїв “капсули часу” стародавнього океану, що існував близько 600 мільйонів років тому. Краплі води «законсервувалися» у родовищах з корисними копалинами.
Дослідники вивчали гірські породи на довгій ділянці західних Гімалаїв, розташованому північ від Індії. Використовуючи лабораторний аналіз, вони змогли підтвердити, що гірські відкладення є продуктом опадів з вод стародавнього океану. Вони відносяться до епохи глобального зледеніння Землі, описаного гіпотезою «Земля — снігова куля».
Аналіз відкладень показав, що осадові басейни були позбавлені кальцію протягом тривалого періоду, ймовірно, через низький приплив річок, пов’язаний з глобальним заледенінням. При цьому при скороченні цього елемента зростає вміст магнію. Відкладення цього металу могли утримувати палеоокеанську воду у своєму просторі по мірі кристалізації.
Автор зображення : Prakash Chandra Arya
Дослідники вважають, що скорочення кількості кальцію також призвело до дефіциту поживних речовин. Це сприяло повільному зростанню фотосинтезуючих ціанобактерій, які почали виділяти більше кисню в атмосферу. Ця гіпотеза пояснює другу велику подію оксигенації.
Гіпотеза «Земля — снігова куля» передбачає, що приблизно від 700 до 500 млн років тому товсті льодові щити покривали Землю протягом тривалого періоду (усю Землю або більшу її частину). Після цього періоду було збільшення кількості кисню в атмосфері Землі. Це значно вплинуло на еволюцію складних форм життя.
Дослідники вважають, що подальший аналіз «законсервованої» океанської води того періоду допоможе більше дізнатися про властивості стародавнього океану та зміни, які тоді відбувалися на нашій планеті.
