Дослідники у Польщі розкопали могилу жінки XVII століття, похованої із серпом на шиї та висячим замком на нозі. Поруч виявлено дитячі останки із висячим замком під ногою. Їхнього власника прозвали у ЗМІ «дитиною-вампіром».
Якщо вірити повідомленням того часу, Польща 17-го століття була наповнена “ревенантами” (або “оживлими трупами”) – швидше, не вампірами, а протозомбі, які зводили живих, випиваючи їхню кров або, що менш неприємно, влаштовуючи переполох у їхніх будинках , пише The New York Times. В одній історії, датованій 1674 роком, мертвий повстав із могили, щоб напасти на своїх родичів. А коли його могилу розкрили, труп був неприродно збережений і ніс містив сліди свіжої крові.
Подібні повідомлення були настільки поширені, що використовувався широкий спектр засобів, що перешкоджають пожвавленню трупів: вирізали їх серця, забивали цвяхами в могили, вбивали кілки в ноги, забивали цеглинами щелепи (щоб вони не прогризли собі шлях назовні). У 1746 році монах-бенедиктинець на ім’я Антуан Огюстен Кальме опублікував популярний трактат, в якому, серед іншого, намагався відрізнити справжніх “ревенантів” від шахраїв.
Через чотири століття археологи в Європі виявили перші речові докази передбачуваного існування дитини-ревенанта. Під час розкопок на безіменному братському цвинтарі на околиці села Пень, неподалік польського міста Бидгощ, дослідники з Університету Миколи Коперника в Торуні виявили останки того, кого в новинах широко називали “дитиною-вампіром”. Труп, якому, як вважають, на момент смерті було близько 6 років, був похований обличчям донизу, із трикутним залізним замком під лівою ногою, ймовірно, у спробі прив’язати дитину до могили і не дати їй переслідувати свою родину та сусідів.
“Висячий замок був прикріплений до великого пальця ноги”, – розповів Даріуш Полінскі, провідний археолог, який брав участь у дослідженні. Через деякий час після поховання могила була осквернена і всі кістки видалені, за винятком нижніх кінцівок.
“Дитина була похована в положенні лежачи, так що, якби вона воскресла з мертвих і спробувала підвестися, натомість вона вгризлася б у бруд, – зазначає доктор Полінскі. – Наскільки нам відомо, це єдиний приклад такого поховання дитини у Європі”. Останки трьох інших дітей було знайдено в ямі поряд із могилою дитини. У ямі знаходився фрагмент щелепи із зеленою плямою, яку, за припущенням доктора Полінського, залишили мідною монетою, покладеною в рот, – давня і поширена практика поховання.
Некрополь, імпровізований цвинтар для бідних і те, що доктор Полінскі назвав “покинутими душами, виключеними суспільством”, виявили 18 років тому під соняшниковим полем на схилі пагорба. Це не було частиною церкви і, як свідчать місцеві історичні записи, не було на освяченій землі. На цей час на цьому місці було виявлено близько 100 могил, у тому числі одна всього за кілька футів від дитячої, в якій зберігався скелет жінки із замком на пальці ноги та залізним серпом на шиї. “Серп призначався для того, щоб відсікти жінці голову, якщо вона спробує стати”, – пояснив доктор Полінскі.
Хімічний аналіз показав, що зелена пляма у неї в роті залишилася не від монети, а від чогось складнішого. У залишках було виявлено сліди золота, перманганату калію та міді, які, на думку доктора Полінського, могли залишитися від зілля, приготованого для лікування її недуг. Причина смерті жінки незрозуміла, але що б це не було, мабуть, налякало тих, хто її ховав.
Жінка та дитина не кваліфікуються як вампіри, вважає Мартін Реді, історик з Університетського коледжу Лондона. Вампіри, зазначив він, є особливим типом привидів; їх характеристики були вперше визначені у 1720-х роках австрійськими чиновниками з династії Габсбургів, які зіткнулися з підозрюваними у вампіризмі на території нинішньої північної Сербії та написали звіти, які потрапили до медичних журналів того часу.
“Їм було цілком ясно, що в популярній місцевій легенді вампір мав три характеристики: він був ревенантом, харчувався живими і був заразний”, – сказав доктор Реді.
У польських легендах фігурують два типи мерців, що ожили, пише The New York Times. Упир, який пізніше було замінено “вампіром”, схожий на кінематографічного Дракулу, втіленого Бела Лугоші. Стржига була більше схожа на відьму — “тобто, у старому казковому сенсі, злий жіночий дух чи демон, який полює на людей, може з’їсти їх чи випити їхню кров”, – розповідає Ел Райднур, фольклорист із Лос-Анджелеса.
