В Японії було виявлено викопний ліс, що добре зберігся, на березі річки. Це особливе місце допомагає вченим краще зрозуміти еволюцію рослинного світу в євразійському регіоні в період пізнього міоцену (приблизно 10,4-5 мільйонів років тому) та заповнити прогалини в історії ботаніки.
Після виявлення у 1994 році, внаслідок посухи, близько 400 скам’янілих дерев було вилучено із підводних зон. Більшість цих дерев знову виявилася затопленою, але 137 з них, а також навколишні скам’янілі листки, були успішно досліджені вченими. Тепер дослідники опублікували свій аналіз цієї ділянки та надали зображення рослин, які росли у цій лісовій місцевості.
Важливо відзначити, що знахідка таких скам’янілостей рослин, що добре збереглися, є рідкістю. На відміну від тварин, різні частини рослин, такі як насіння, листя або плоди, зазвичай розкладаються протягом життя, тому дуже рідко можна знайти скам’янілості, де всі ці частини збереглися разом.
Через це вчені дають різні наукові назви кожної частини скам’янілостей рослин, навіть якщо вони належать до одного виду. Це створює складнощі при відновленні відповідностей між різними стовбурами та листям, щоб визначити, до якого джерела вони належать.
Особливість цього лісу полягає в тому, що переважали лише один тип стовбура та один тип листя. Зі 137 вивчених дерев 130 виявилися видом Wataria parvipora. Ці дерева становлять 95% від загальної кількості на ділянці скам’янілостей розміром 2000 м², що вказує на те, що в цьому лісі переважав цей вид. Найбільший знайдений скам’янілий ствол мав діаметр 137 см (54 дюйми).
«Ватарія — це дерев’яна копалина, яку можна впізнати за характерними кільцями росту, численними паренхіматозними променями та відсутністю смоляних каналів», — каже провідний дослідник, біолог Тосіхіро Ямада з Університету Хоккайдо.
Більшість навколишнього листя відноситься до виду копалин листя Byttneriophyllum tiliifolium, який належить сімейству мальвових (Malvaceae) і схожий з сучасними рослинами, такими як бавовна, какао і бамія. Скам’яніле листя цього виду було знайдене в багатьох частинах Євразії, від міоцену до пліоцену, хоча неясно, до якого стовбура вони належать.
Раніше дослідники пов’язали скам’янілі плоди Banisteriaecarpum giganteum із листям B. tiliifolium. Майбутні дослідження будуть спрямовані на пошук рослин в Японії, щоб встановити зв’язок між стовбурами, плодами та листям у рамках цієї системи.
