Нещодавнє відкриття, яке свідчить про те, що вікінги здійснювали експедиції до найвіддаленіших куточків Гренландії, розширює уявлення про їхню торгівлю та видобуток ресурсів.
За допомогою генетичного аналізу артефактів зі слонової кістки було виявлено, що гренландські норвежці вирушали далеко на північ у пошуках бивнів моржів, можливо, навіть взаємодіючи з корінними культурами, такими як народи Туле або їхні попередники Туніт.
Дослідження показує, що головні поселення норвежців знаходилися на південному заході Гренландії, але вони подорожували набагато північніше, до районів, які сьогодні знаходяться на північному заході Гренландії та в Арктичній Канаді. Це свідчить про те, що їхня активність була значно ширшою, ніж вважалося раніше.
Важливо також те, що ці експедиції відбувалися в ті ж самі часи, коли народи Туле та Туніт мешкали в тих самих регіонах. Хоча немає прямих доказів контактів між норвежцями та корінними народами, їхня спільна присутність в одному просторі та в один час дає підстави вважати, що такі взаємодії могли відбуватися.
Вікінги, які традиційно сприймалися як землероби та поселенці, були насправді також стратегічними торговцями, які активно займалися видобутком та транспортуванням ресурсів на великі відстані. Слонова кістка моржів, особливо цінна у середньовічній Європі для виготовлення предметів високого статусу та релігійних виробів, була потужним стимулом для їхніх північних експедицій.
Ймовірно, саме зростання попиту на цю кістку стало однією з причин активного просування норвежців на північ, аж до найвіддаленіших арктичних регіонів.
Ці подорожі також могли привести їх до контактів із корінними народами Арктики, такими як Туле, які мали свої методи полювання на моржів. На відміну від норвежців, що використовували залізні списи та дерев’яні кораблі, народи Туле полювали на моржів з човнів, вкритих шкурами, за допомогою гарпунів.
Незважаючи на можливі контакти, малоймовірно, що корінні народи подорожували на південь до поселень норвежців, оскільки для цього не було достатньо стимулів.
Це дослідження має важливе значення для розуміння ранніх кроків у глобалізації торговельних ланцюгів. Якщо попит на слонову кістку в Європі став рушійною силою для зустрічей між норвежцями та корінними народами, це може бути однією з перших ознак глобальних зв’язків.
Важливо не забувати про корінну перспективу в цій історії, яка досі була зосереджена переважно на європейському баченні експансії та колонізації. Тому подальші дослідження повинні більше уваги приділяти ролі та внеску корінних народів в ці історичні процеси.
Читайте також: В океані відбудеться подія, яка ще більше спотворить кліматичну картину світу
Підписуйся на наш Telegram-канал