Британські антропологи висловлюють припущення, що люди зі світлими очима можуть краще бачити в умовах недостатнього освітлення. Така теорія має на меті пояснити еволюційне збереження світлих кольорів іриса серед деяких груп населення.
В ході дослідження, проведеного Ліверпульським університетом, було залучено 39 дорослих волонтерів, які пройшли оцінку гостроти зору в умовах зниженої освітленості. Учасників поділили на групи залежно від кольору очей: світлі (блакитні) проти темних (карі).
Результати експерименту виявили, що особи зі світлими блакитними очима могли розрізняти текст та символи на менш освітленій поверхні, порівняно з тими, хто має карі очі. Для блакитнооких вистачало рівня освітленості в 0,7 люкс, тоді як для карооких знадобилося не менше 0,82 люкс.
Дослідження було здійснено на обмеженій кількості учасників, тому потребує подальшої перевірки. Проте поки результати експерименту показують, що втрата пігментації райдужної оболонки, ймовірно, стала характерною ознакою, виробленою в деяких популяціях для поліпшення зору в умовах низького освітлення.
Вчені додають, що у світі приблизно кожен десятий мешканець має світлі очі, які можна описати різними відтінками синього чи блакитного, але в деяких європейських населеннях цей показник значно вищий, досягаючи трьох з чотирьох осіб.
