У сучасному світі, де еволюція часто сприймається як процес, що відбувався мільйони років тому, вчені знайшли місце, де людські адаптації розгортаються просто на наших очах. Мова йде про високогірне Тибетське плато, яке займає більшу частину Тибетського автономного району Китаю, а також частини Індії, Непалу, Бутану та Таджикистану. Саме тут людські спільноти протягом понад 10 000 років заселення розвинули унікальні фізіологічні зміни, що дозволяють їм процвітати в умовах надзвичайно низького рівня кисню. Якщо для більшості людей перебування на такій висоті викликає гірську хворобу та гіпоксію, то для тибетців це стало домом, завдяки біологічним адаптаціям, записаним у їхніх тілах, пише T4.
Антрополог Синтія Білл з Університету Кейс Вестерн Резерв (США) роками досліджує цю унікальну реакцію організму на гіпоксичні умови. У жовтні 2024 року вона та її команда опублікували дослідження, де розкрили специфічні адаптації тибетських громад, що покращують здатність крові доставляти кисень до тканин. За словами Білл, адаптація до гіпоксії на великій висоті є захопливим прикладом, як і чому наш вид має таку велику біологічну різноманітність, оскільки стрес є сильним, універсальним і кількісно вимірюваним.
Щоб зрозуміти ці зміни, дослідники зосередилися на репродуктивному успіху — ключовому маркері еволюційної пристосованості. Жінки, які народжують живих дітей, передають свої риси наступним поколінням, а ті, хто здатний витримати стрес вагітності та пологів у складних умовах, мають більше шансів народити більше потомства. Це потомство, успадкувавши ці життєво важливі риси, також має більше шансів вижити, розмножитися та поширити ці адаптації далі. Це і є природний відбір у дії, який може видаватися дещо нелогічним, як у випадку із серповидноклітинною анемією, що забезпечує захист від малярії.
Дослідження охопило 417 жінок віком від 46 до 86 років, які все своє життя прожили в Непалі на висоті понад 3500 метрів. Вчені фіксували кількість живонароджених дітей (від 0 до 14, в середньому 5,2), а також фізичні та медичні показники. Особливу увагу приділяли рівням гемоглобіну – білка в еритроцитах, що відповідає за доставку кисню, та насиченню гемоглобіну киснем. Несподівано виявилося, що у жінок з найвищим рівнем живонароджених рівень гемоглобіну був не високим чи низьким, а середнім для тестової групи. Проте насичення їхнього гемоглобіну киснем було надзвичайно високим.
Ці адаптації дозволяють максимально ефективно доставляти кисень до клітин і тканин без згущення крові. Згущення крові збільшило б навантаження на серце, змушуючи його перекачувати густішу рідину. Отже, “чим вища сатурація, тим корисніша”, — пояснює Білл. Дослідники також виявили, що жінки з найвищим репродуктивним успіхом мали підвищений кровотік у легенях, а їхні серця мали ширші за середній розмір лівих шлуночків, відповідальних за перекачування насиченої киснем крові по організму. У сукупності ці риси збільшують швидкість транспортування та доставки кисню, дозволяючи організму максимально використовувати низький вміст кисню у вдихуваному повітрі.
Хоча культурні фактори, такі як раннє народження дітей та тривалі шлюби, також відіграють роль у збільшенні кількості живонароджених, фізичні адаптації залишаються ключовими. Це яскравий приклад постійного природного відбору, що надає нам глибоке розуміння процесів еволюції людини, які відбуваються буквально на наших очах. Дослідження було опубліковано в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Читайте також: Ідеальний кандидат на роль домашнього улюбленця: яка тварина може витіснити котів і собак у майбутньому
Підписуйся на наш Telegram-канал