Довгий час у науковому середовищі панувало уявлення, що синій колір є найрідкіснішим серед живих організмів, оскільки більшість світу вкрита зеленим, а жовтий, помаранчевий, червоний і рожевий відтінки часто зустрічаються у рослин і тварин. Дійсно, синій залишається відносно обмеженим, прикрашаючи лише невеликий вибір квітів, екзотичних птахів та деяких земноводних. Однак, згідно з дослідженнями, існує ще один колір, який зустрічається в природному світі ще рідше, і це фіолетовий. Його дефіцит пояснюється глибокою взаємодією фізики світла та еволюційних біохімічних обмежень, пише T4.
Цей енергетичний баланс пояснює, чому зелений колір є найпоширенішим. Він розташований приблизно посередині видимого спектру і є найкращою довжиною хвилі для використання в процесі фотосинтезу, фундаментальної основи життя. Рослини використовують пігмент хлорофіл, який ефективно поглинає переважно високоенергетичне червоне і трохи синє світло для перетворення світлової енергії в хімічну, стабільно збуджуючи електрони. Натомість зелене світло здебільшого відбивається, звідки й походить колір листя. Рідкість інших кольорів зводиться до аналогічного балансу: пігменти повинні бути не лише біохімічно стійкими, але й служити конкретній еволюційній меті – чи то для обміну речовин, камуфляжу, чи для комунікації.
Рідкість синього кольору пояснюється його короткою довжиною хвилі та високою частотою, що робить його дуже енергійним. Більшість пігментів біохімічно легше поглинають цей інтенсивний енергетичний «удар», а не відбивають його. Хоча життя знайшло способи обійти це, наприклад, у яскравих тропічних птахів чи жуків, часто вони не покладаються на справжні пігменти. Замість цього багато організмів використовують структурне забарвлення – явище, коли мікроскопічні фізичні структури розсіюють світло таким чином, що створюється сприйняття блакитного кольору. Проте це є складним і енергетично дорогим процесом, який лише невелика кількість живих істот змогла еволюційно опанувати.
Фіолетовий колір, який має ще вищу частоту та найкоротшу довжину хвилі у видимому спектрі, займає найбільш енергетично екстремальний кінець. Це, по суті, екстремальна версія синього (його не слід плутати з пурпуровим, який є сумішшю синього та червоного). Усі фізичні та біохімічні фактори, які ускладнюють появу синього кольору, ще більш виражені для фіолетового, тому він майже повністю відсутній у живих організмах. Утворити фіолетовий колір за допомогою біологічних пігментів є надзвичайно енергетично вимогливим, а створення структурного забарвлення для нього стає надзвичайно складним. Для цього потрібні мікроскопічні структури такої щільності та точності, що лише одиниці організмів можуть це реалізувати. Цей дефіцит фіолетового та синього кольорів у природі, ще до ери хімічних барвників, історично робив їх одними з найдорожчих і найскладніших для отримання, резервуючи для лідерів та еліт у людських культурах.
Читайте також: Вчені назвали найбільш “злопамʼятного” птаха на Землі
