Коли астронавти повертаються на Землю після тривалих місій на Міжнародній космічній станції (МКС), вони привозять із собою не лише унікальний досвід, але й неочікуваний побічний ефект — погіршення зору. Це явище стало однією з найгостріших медичних проблем для майбутніх космічних подорожей, зокрема, амбітної місії на Марс, пише T4.
Близько 70% астронавтів, які проводять у космосі тривалий час, повідомляють про зміни у зорі. Те, що до польоту було кришталево чітким, стає розмитим. Астронавти скаржаться на труднощі з читанням та нечітке бачення віддалених об’єктів. На відміну від космічної хвороби чи м’язової слабкості, які швидко минають після повернення на Землю, ці проблеми із зором можуть залишатися на роки, а іноді стають незворотними.
Цей стан отримав офіційну назву: нейро-окулярний синдром, асоційований з космічним польотом (Spaceflight Associated Neuro-ocular Syndrome, або SANS). Він став серйозним викликом для вчених NASA, які намагаються зрозуміти, чому невагомість так сильно впливає на людські очі.
Як виявилося, головним винуватцем є сама мікрогравітація. На Землі сила тяжіння природним чином “стягує” рідини в нижню частину нашого тіла. У космосі цей ефект зникає, і рідини починають перерозподілятися, зміщуючись до верхньої частини тіла. Це призводить до помітної набряклості обличчя та, що найважливіше, до підвищення внутрішньочерепного тиску. Саме цей підвищений тиск чинить згубний вплив на очі, оскільки він буквально сплющує задню частину очного яблука і викликає набряк зорового нерва. Ці фізіологічні зміни є прямим наслідком тривалого перебування в невагомості й становлять серйозну загрозу для здоров’я астронавтів.
Наслідки SANS є критично важливими для планування майбутніх місій, особливо польоту на Марс, який може тривати від двох до трьох років.
“Нам необхідно зрозуміти, чи стабілізуються ці зміни з часом, чи продовжують погіршуватися. Астронавт із серйозно пошкодженим зором може поставити під загрозу всю марсіанську місію”, — зазначає доктор Майкл Робертс, керівник досліджень зору в NASA.
Команда доктора Робертса активно розробляє методи протидії цьому синдрому. Серед них розглядаються спеціальні контактні лінзи, медикаменти для зниження тиску рідини, а також спеціалізовані протоколи фізичних вправ для підтримки нормальної циркуляції. Крім того, тестується пристрій під назвою камера для лікування візуальних порушень та внутрішньочерепного тиску (VIIP), яка могла б симулювати земні умови тиску для очей.
Цікаво, що ці космічні дослідження мають і земну користь. Вчені отримують нові дані про те, як тиск впливає на зір, що потенційно може допомогти в лікуванні таких захворювань, як глаукома та внутрішньочерепна гіпертензія.
Розуміння того, як людське тіло адаптується до екстремальних умов космосу, залишається ключовим завданням. І поки NASA продовжує дослідження на борту МКС, залишається сподіватися, що до моменту, коли людство нарешті вирушить у подорож до Марса, ми зможемо чітко побачити плоди своїх досягнень.
Читайте також про істоту, у якої насправді є дві голови.