Сучасна кліматологія дедалі частіше оперує термінами, що межують із катастрофічними прогнозами, і нове дослідження, опубліковане в журналі Nature Climate Change, вкотре підтверджує нагальність амбітної екологічної політики. Під керівництвом гляціолога Ландера Ван Тріхта з ETH Zurich та Vrije Universiteit Brussel група вчених провела масштабний аналіз контурів понад 211 490 льодовиків за допомогою супутникових даних. Головною метою науковців було не просто оцінити втрату маси криги, а визначити конкретний рік, коли зникне найбільша кількість окремих льодовиків — концепцію, яку вони назвали «піком зникнення льодовиків». Результати моделювання показують, що навіть за умови обмеження глобального потепління пороговим значенням у 1,5°C, якого прагнуть досягти країни згідно з Паризькою угодою, темпи танення неминуче прискоряться. Сьогодні планета втрачає близько 1000 льодовиків щороку, проте вже до 2041 року цей показник може подвоїтися, сягнувши пікової позначки у 2000 зниклих льодовикових об’єктів щорічно, пише T4.
Різниця у кілька градусів Цельсія виявляється критичною для майбутнього земної кріосфери. Якщо поточна урядова політика призведе до підвищення температури на 2,7°C, світ зіткнеться з втратою близько 3000 льодовиків щороку в період між 2040 і 2060 роками, що залишить до кінця сторіччя лише кожен п’ятий льодовик. За найгіршого сценарію, що передбачає потепління на 4°C, до середини 2050-х років щорічно зникатимуть до 4000 льодовиків. Це означає, що до 2100 року на Землі залишиться менше ніж 10% від їхньої нинішньої кількості, що фактично ознаменує еру майже повної відсутності льодовикового покриву в більшості гірських регіонів. Хоча танення окремих малих льодовиків має менший вплив на загальне підвищення рівня моря, ніж деградація гігантських щитів, їхнє зникнення несе нищівні локальні наслідки для екосистем, туризму та місцевих культур, які століттями залежали від цих джерел прісної води.
Регіональна динаміка зникнення льоду демонструє нерівномірність процесів: у Європейських Альпах та субтропічних Андах, де переважають менші льодовики, половина крижаних масивів може зникнути вже протягом наступних двох десятиліть. До кінця століття рівень втрат у цих районах знизиться майже до нуля не через стабілізацію клімату, а просто через фізичну відсутність об’єктів для танення. Натомість у Гренландії та на периферії Антарктики, де зосереджені справжні льодовикові гіганти, «пік вимирання» відбудеться значно пізніше через їхню величезну інерційність. Як зазначив співавтор дослідження Маттіас Хусс, який брав участь у символічному похороні льодовика Піцоль у Швейцарії, ця проблема виходить далеко за межі сухої статистики — вона є емоційним викликом для людства. Глобальна модель прогнозує, що без радикальних змін до середини століття кількість вцілілих льодовиків стрімко скорочуватиметься, залишаючи майбутнім поколінням планету з докорінно зміненим ландшафтом та порушеним водним балансом.
Читайте також: Вчені знайшли спосіб зробити водопровідну воду безпечною за лічені хвилини
Підписуйся на наш Telegram-канал