Харчування собі подібними може здатися жахливою та хибною стратегією виживання, проте у світі природи це явище зустрічається напрочуд часто. Особливо яскраво ця похмура тенденція проявляється серед змій. Нещодавнє масштабне дослідження, результати якого були опубліковані в авторитетному науковому журналі Biological Reviews, проливає світло на еволюційні причини зміїного канібалізму та доводить, що це не випадкова девіація, а досконалий механізм виживання, пише T4.
Масштаби явища та головні “пожирачі”
Науковці з Федерального університету Сан-Карлуша в Бразилії провели безпрецедентний аналіз наукової літератури, щоб з’ясувати справжні масштаби проблеми. Вони виявили понад пів тисячі задокументованих випадків поїдання зміями одна одної, що охоплює понад двісті видів з п’ятнадцяти різних родин. Найбільшу схильність до такої дієти демонструють представники родин вужевих, гадюкових та аспідових.
Саме до останньої родини належить сумнозвісна королівська кобра. Ця рептилія настільки тісно пов’язана з поїданням своїх родичів, що частина її наукової латинської назви, Ophiophagus, буквально перекладається як «пожирач змій». У дикій природі вони цілеспрямовано полюють на інших змій, переходячи на ящірок чи дрібних ссавців лише в періоди гострої нестачі звичної їжі.
Читайте також: У Сахарі знайшли істоту, не схожу ні на що раніше
Від анатомічних обмежень до екстремальних практик
Цікаво, що далеко не всі змії здатні на подібне полювання. Дослідники виділили сліпих змій як єдину велику групу, серед якої взагалі не зафіксовано випадків канібалізму. Причина цього криється суто у фізіології: ці рептилії так і не розвинули надзвичайно гнучких нижніх щелеп. Саме еластичність щелепного апарату дозволяє іншим видам ковтати величезну здобич цілком, тому для сліпих змій відмова від поїдання родичів — це не активний вибір, а суворе фізичне обмеження.
На противагу їм, удави (родина Boidae) демонструють найбільш екстремальні та лякаючі форми такої поведінки. Вони не лише регулярно практикують материнський канібалізм, поїдаючи власне нежиттєздатне потомство для відновлення сил, але й є єдиною відомою групою змій, що вдається до статевого канібалізму під час спарювання особин протилежної статі.
Конвергентна еволюція та боротьба за виживання
Проаналізувавши поширеність цього явища, бразильські автори дослідження дійшли вражаючого висновку: здатність поїдати собі подібних еволюціонувала у змій незалежно одна від одної щонайменше одинадцять разів. Цей безперервний процес, відомий у біології як конвергентна еволюція, свідчить про надзвичайну ефективність такої стратегії. Канібалізм був зафіксований у рептилій на всіх континентах, окрім крижаної Антарктиди, що прямо вказує на його універсальні переваги в найрізноманітніших екологічних нішах.
«Раніше вчені вважали, що канібалізм являє собою випадкову або дезадаптивну поведінку змій, але наші дані вказують на те, що він може мати певну еволюційну цінність для підряду в цілому», — зазначають науковці у своєму звіті.
Головним рушійним фактором такої поведінки в дикій природі є банальна нестача їжі. Коли звичної здобичі обмаль, інша змія просто стає найдоступнішим джерелом калорій. Крім того, половина видів-канібалів відрізняється абсолютно універсальним раціоном, що робить їх неймовірно гнучкими у виборі жертви при кожній зручній нагоді.
Людям властиво оцінювати навколишній світ крізь моральну призму, сформовану емпатією та глибоко вкоріненими суспільними табу. Проте для змій ця жорстока стратегія знову і знову окупається. Вона миттєво забезпечує тварину прямою енергією, радикально зменшує конкуренцію за ресурси на території та допомагає регулювати загальну щільність популяції. У суворому світі безногих рептилій з вивихнутими щелепами поїдання сусіда — це лише ще один бездоганний спосіб вижити.
Читайте також: Чи розуміють собаки людську мову: науковці поставили крапку в давній суперечці
Підписуйся на наш Telegram-канал