Вік, у якому мозок переходить у стан справжньої дорослості, довго залишався предметом припущень. Нове масштабне дослідження змальовує більш чітку картину. Науковці, проаналізувавши майже чотири тисячі МРТ-сканів людей віком від одного до дев’яноста років, дійшли висновку, що мозок змінюється не поступово, а проходить через п’ять великих епох розвитку. Кожна з них має свої правила та темп, а «дорослий» режим, за підсумками роботи, запускається приблизно у тридцять два роки. Це не межа між молодістю та зрілістю в соціальному сенсі, а точка, у якій нейронні мережі перебудовуються так, що мозок переходить на найстабільнішу та найтривалішу траєкторію свого функціонування, пише T4.
Дослідження виявило чотири поворотні моменти, що відокремлюють епохи мозку. Перший припадає на дев’ять років, коли дитяча фаза поступається місцем підлітковій. У цей період зменшується кількість синапсів, а зв’язки, які залишаються, формують більш ефективну систему. Білої та сірої речовини стає більше, кора досягає максимальної товщини, а її складчастість стабілізується. Мозок працює як архітектор, який упорядковує структури, відсіює зайве та зосереджується на ключових вузлах.
Підліткова епоха триває до 30 років. Біла речовина продовжує зростати, канали комунікації між ділянками мозку стають швидшими, точнішими, а ефективність зв’язків помітно збільшується. Саме цей тривалий період забезпечує стрімкий розвиток когнітивних навичок, але водночас робить мозок вразливішим до психічних розладів, що часто проявляються у юності. Науковці підкреслюють, що йдеться не про те, що двадцятирічні поводяться як підлітки. Зміни мають форму довгої хвилі, і кожен етап не є застиглим станом, а плавним переходом до наступної конфігурації нейронної мережі.
Найрізкіший злам траєкторії відбувається близько 32 років. У цей момент нейронні зв’язки досягають стабільності, яка зберігається протягом десятиліть. Дорослий мозок стає більш компартменталізованим: окремі ділянки чіткіше розмежовують свої функції, а загальна структура нагадує добре організовану систему з оптимально розподіленими ресурсами. Дослідники припускають, що на цей зсув можуть впливати й зовнішні чинники, наприклад батьківство, хоча робота безпосередньо цього не перевіряла. Інші дослідження показують, що саме в цей період стабілізуються інтелект та риси особистості, і це добре узгоджується зі змінами, виявленими у нейронних мережах.
Після 66 років починається раннє старіння мозку. У цей період зв’язки поступово слабшають, що відображає природне зниження інтеграції нейронних мереж та деградацію білої речовини. Останній великий перехід відбувається приблизно у 83 роки, коли організація мозку змінюється знову і переходить у фазу пізнього старіння. Ці зміни не є одномоментними, але їхній загальний вектор свідчить про повільну перебудову системи, яка компенсує втрати та пристосовується до вікових умов.
Розуміння того, що розвиток мозку складається не з плавної лінії, а з кількох різких поворотів, має практичну цінність. Воно допомагає точніше визначати періоди особливої вразливості та періоди потенціалу, коли нейронні мережі найбільш гнучкі або, навпаки, потребують підтримки. І головне, це дослідження нагадує, що наше уявлення про дорослість не збігається з тим, як її визначає сама біологія. Мозок входить у свою найстабільнішу форму лише тоді, коли життя вже набирає обертів і накопичені досвід, навички та емоційна зрілість формують той стан, який ми називаємо зрілістю.
Читайте за темою: Вчені виявили тварину, у якої мозок буквально по всьому тілу
Підписуйся на наш Telegram-канал