У Туркменістані зроблено серйозний крок до завершення однієї з найдовших і найвідоміших пожеж у світі. Йдеться про газовий кратер Дарваза в пустелі Каракуми — природне утворення, яке ще називають “Брамою до Пекла“. Вогонь у цьому кратері горить безперервно з 1971 року, коли радянські геологи випадково пробили підземну кишеню природного газу та вирішили його підпалити, щоб уникнути викиду токсичних речовин у повітря, пише T4.
Палаючий кратер, діаметром понад 60 метрів, став справжньою туристичною атракцією. Вночі яскраве полум’я було видно за кілька кілометрів, а саме місце отримало похмуру назву — “Брама до Пекла”. Та водночас це явище стало джерелом значного забруднення атмосфери: вогонь безперервно викидав метан — один із найнебезпечніших парникових газів.
За оцінками Міжнародного енергетичного агентства, Туркменістан є одним із найбільших у світі джерел витоків метану — втім, місцева влада ці звинувачення заперечує.
Корейський інститут аерокосмічних досліджень/Wikimedia Commons/KOGL
6 червня 2025 року представниця державної компанії «Туркменгаз» Ірина Лур’єва повідомила, що інтенсивність горіння значно знизилась. За її словами, полум’я зменшилося щонайменше втричі, і тепер яскраве світіння майже непомітне — лишився лише слабкий осередок горіння.
«Якщо раніше багаття було видно з кількох кілометрів, то зараз залишився лише тьмяний вогник», — зазначила вона під час екологічної конференції в Ашхабаді.
Джон Павелка з Остіна, Техас, США/Wikimedia Commons / CC BY 2.0
Причиною успіху стала низка пробурених навколо кратера свердловин, які дозволяють уловлювати метан до того, як він потрапляє в атмосферу.
Туркменістан має одні з найбільших у світі запасів природного газу — країна посідає четверте місце за їх обсягом. Однак державна закритість і обмежений доступ для зовнішніх дослідників роблять перевірку екологічних показників складною.
Спроби загасити кратер вживалися і раніше, зокрема в 2010-х і 2020-х роках, але безрезультатно. І лише зараз з’явилися ознаки успішного втручання.
Дарваза, яка десятиліттями слугувала символом наукової помилки та природної краси одночасно, можливо, незабаром стане історією. Та чи остаточно згасне її полум’я — покаже час.
