У світі природи існують явища, що вражають своєю складністю та незвичайними способами виживання, одним із яких є лакрифагія — споживання слізної рідини іншими живими істотами. Тривалий час вважалося, що подібна поведінка притаманна переважно метеликам та молям, які мешкають у тропічних регіонах Амазонії, де вони сьорбають сльози черепах або крокодилів для отримання дефіцитних мінералів. Однак нещодавнє відкриття в Національному лісі Грін-Маунтін, США, опубліковане в журналі Ecosphere, радикально розширило географію та біологічне розуміння цього процесу, пише T4.
Фотопастка зафіксувала унікальні кадри, на яких група метеликів споживає очні виділення північноамериканського лося (Alces americanus americanus). Це лише другий зафіксований випадок подібної поведінки так далеко на північ від тропіків, що свідчить про набагато ширше розповсюдження лакрифагії в помірних широтах, ніж вважалося раніше.
Більшість лускокрилих отримують поживні речовини з нектару квітів, проте для нормального функціонування організму їм необхідні додаткові натрій та амінокислоти, які вони часто знаходять у вологому ґрунті, рештках тварин або людському поті — цей процес відомий як «калюжування». Пиття сліз є формою такої мінеральної підгодівлі, але його надзвичайна рідкість підтверджується статистикою: серед понад 247 000 знімків поведінки лосів, зроблених на майже 500 ділянках у штатах Мен, Массачусетс, Нью-Гемпшир та Вермонт, лише 80 кадрів продемонстрували сцену лакрифагії. На цих знімках, зроблених у нічний час 19 червня 2024 року, видно метеликів, імовірно з родини Geometridae (п’ядуни), які зосередилися на морді лося-самця для отримання цінної рідини.
Окрім суто наукового інтересу до міжвидової взаємодії, це відкриття порушує питання ветеринарного та екологічного характеру. Науковці припускають, що метелики, які контактують із очними виділеннями різних особин, можуть виступати переносниками патогенів, зокрема спричиняти інфекційний кератокон’юнктивіт, що загрожує зору лосів. Хоча наразі прямих доказів поширення хвороб лускокрилими серед ссавців не задокументовано, потенційний вплив на здоров’я популяції лосів залишається предметом подальших досліджень. Таким чином, симбіотична на перший погляд сцена «метеликів на морді лося» виявляється складним біологічним механізмом перерозподілу ресурсів, де маленькі комахи долають величезні труднощі для отримання необхідних елементів у суворих умовах північних лісів.
Читайте також: Африканський патруль: вчені показали тварину, яка попереджає носорогів про наближення людей
