Хоча у масовій свідомості котячий світ асоціюється насамперед із великими хижаками, існує чимало дрібних видів, які залишаються в тіні, але є не менш цікавими з наукової точки зору. Від котів-рибалок до пампасських котів — ці тварини часто приховують унікальні еволюційні адаптації. Одним із найзагадковіших представників цієї групи є барханний кіт (Felis margarita). На перший погляд, це просто мила пухнаста тварина, проте її біологія та поведінка ідеально налаштовані на виживання в одних із найсуворіших умов на планеті, пише T4.
Мініатюрний господар пустелі
Барханний кіт — це досить дрібна істота, яку вчені іноді називають “маленьким хлопчиком” котячого світу. Довжина його тіла становить лише від 45 до 57 сантиметрів, проте загальний розмір візуально збільшується завдяки хвосту, який може сягати 35 сантиметрів у довжину. При цьому вага дорослої особини коливається в межах скромних 1–3 кілограмів. Попри іграшкову зовнішність, ці тварини є єдиними представниками котячих, які живуть виключно в пустельних середовищах, віддаючи перевагу піщаним дюнам, де вони почуваються абсолютними господарями.
Читайте також: Вчені показали найсмертоноснішого кота у світі: він важить менше 2 кілограмів
Феномен “гавкаючого” кота
Найбільш вражаючою рисою цього виду є його вокалізація. Барханні коти ведуть переважно поодинокий спосіб життя, зустрічаючись із родичами лише в період розмноження. Оскільки пошук партнера в безкрайніх пустельних просторах є складним завданням, еволюція наділила їх гучним і специфічним голосом. Дослідники зазначають:
«Вони мають чіткий шлюбний крик, який звучить як гавкіт собаки чи тюленя. Гучний звук доповнює їхній чудовий слух, що дозволяє їм знаходити одне одного по пустельному ландшафту».
Цей різкий звук, що нагадує гавкіт, розноситься на великі відстані, дозволяючи самцям і самицям локалізувати одне одного серед дюн. Гострий слух, який допомагає їм у комунікації, також є життєво необхідним інструментом для нічного полювання.
Невидимий мисливець із “хутряними підошвами”
Барханні коти — це вправні копачі, здатні рити власні нори та миттєво викопувати здобич із піску. Їхній раціон складається з дрібних гризунів, таких як колючі миші, піщанки та тушканчики, а також дрібних птахів і зайців. Особливої уваги заслуговує їхня здатність полювати на небезпечних рептилій: у пустелі Сахара вони відомі тим, що вбивають отруйних піщаних гадюк. Часто хижаки закопують свою здобич у пісок, щоб повернутися до неї пізніше, що є ще одним свідченням їхньої пристосованості до дефіциту ресурсів.
Унікальною анатомічною особливістю Felis margarita є густе довге хутро, що вкриває підошви їхніх лап. Цей покрив виконує подвійну функцію: захищає подушечки від розпеченого пустельного піску та робить кота майже невидимим для слідопитів. Хутро настільки ефективно приховує відбитки, що тварини залишають дуже мало слідів, перетворюючись на справжніх привидів пустелі.
Географія таємниці
Через свою скритність та нічний спосіб життя отримати повне уявлення про ареал поширення барханного кота вкрай складно. Відомо, що популяції розподілені нерівномірно і зустрічаються в справжніх пустельних середовищах від Марокко через Аравійський півострів до Пакистану, Казахстану та Сирії. Хоча існують окремі записи про спостереження схожих тварин у Північній Америці та частинах Азії, основний ареал залишається прив’язаним до посушливих регіонів Старого Світу, де цей маленький “гавкаючий” хижак продовжує своє таємниче існування.
Корисно знати: Чому важливо гладити кота перед сном: ветеринар розкрив цілющий ефект ритуалу
Підписуйся на наш Telegram-канал