У 2024 році наукова спільнота та фотографи дикої природи отримали рідкісну можливість задокументувати одну з найневловиміших великих кішок на планеті. Під час польових досліджень у Національному парку Казіранга, Індія, фотограф Гаурав Рамнараянан зафіксував тигра з унікальним полунично-білявим забарвленням хутра та виразними білими пучками. Ця особина, ідентифікована як золотистий тигр, являє собою надзвичайно рідкісний фенотип. За сучасними оцінками, у неволі утримується близько 30 таких тварин, однак у дикій природі достовірно підтверджено існування лише чотирьох особин, причому всі вони зосереджені саме в парку Казіранга. Хоча це забарвлення є візуально вражаючим, його поява в дикій популяції викликає значне занепокоєння серед біологів-природоохоронців, вказуючи на потенційні проблеми генетичного здоров’я, пише T4.
Важливо розуміти, що золотисті тигри не є окремим видом чи підвидом, а являють собою морф бенгальського тигра (Panthera tigris tigris), що виник внаслідок рідкісної генетичної мутації. Цей фенотип є результатом прояву рецесивної ознаки, що означає, що тварина повинна успадкувати дві копії специфічного рецесивного алеля — по одній від кожного з батьків. Ума Рамакрішнан, професор екології з Національного центру біологічних наук Індії, описує такі мутації як «орфографічні помилки в ДНК». У випадку золотистих тигрів, ця генетична особливість впливає на “широкосмуговий” ген, який регулює виробництво феомеланіну (рудого пігменту), що призводить до їхнього характерного світлого забарвлення. Ця мутація є навіть рідкіснішою, ніж та, що спричиняє появу білих тигрів.
Фотографії золотистих тигрів у дикій природі, як-от нещодавній знімок судді конкурсу «Фотограф дикої природи» Судхіра Шиварама, підкреслюють дивовижність та водночас крихкість цих тварин. Їхня незвичайна шерсть, що сяє на тлі зеленого підліску Казіранги, слугує нагадуванням про нескінченні варіації природи, але також і про вразливість видів, що покладаються на заповідні середовища існування. На відміну від дикої природи, золотисті тигри частіше зустрічаються в неволі. Ця диспропорція є прямим наслідком селекційного розведення, зумовленого попитом на екзотичні «експонати». Як зазначають Рамакрішнан та колеги у дослідженні 2024 року, такі програми розведення свідомо відбирають рідкісні рецесивні фенотипи, попри те, що це є відомим наслідком інбридингу. Асоціація зоопарків та акваріумів (AZA) раніше припинила програму розведення білих тигрів, визнавши, що навмисний відбір одного варіанту гена є шкідливим для цілей збереження виду.
Поява золотих тигрів у Казіранзі викликає обґрунтовані побоювання, що інбридинг знижує генетичне різноманіття всередині цієї, здавалося б, здорової популяції. Ця ситуація є аналогічною до тієї, що спостерігається в індійському заповіднику Сіміліпал, де псевдомеланістичні (чорні) тигри стають дедалі поширенішими, і зараз майже половина тамтешньої популяції має цю нетипову ознаку. Як пояснює Рамакрішнан, фіксація золотих тигрів з 2014 року свідчить або про те, що цей рецесивний алель стає більш поширеним через генетичний дрейф в ізольованій популяції, або ж інбридинг збільшує ймовірність його прояву. Обидва сценарії вказують на ключову проблему збереження тигрів — фрагментацію популяцій. Цей феномен підкреслює нагальну необхідність запобігання подальшій деградації середовища існування та браконьєрству, щоб відновити зв’язок між популяціями та підтримати генетичне різноманіття бенгальських тигрів.
Читайте за темою: Вчені показали місце, де живе єдина у світі популяція чорних тигрів
Підписуйся на наш Telegram-канал