На вузькій смужці землі, що простягається вздовж неспокійного кордону між Кенією та Сомалі, мешкає одна з найрідкісніших і найзагадковіших антилоп у світі — хірола. Ця дивовижна тварина, науково відома як Beatragus hunteri, стоїть на межі повного зникнення, а її історія є трагічним свідченням того, як швидко крихкий екологічний баланс може бути зруйнований. Колись тисячні стада цих граційних створінь вільно блукали луками регіону, але сьогодні їхня популяція скоротилася до критичної позначки — менше 500 особин, пише T4.
Своє прізвисько «чотириока антилопа» хірола отримала через виразні темні плями під її справжніми очима. Здалеку створюється ілюзія додаткової пари очей, однак при ближчому розгляді стає зрозуміло, що це добре розвинені преорбітальні залози. Такі залози притаманні багатьом іншим парнокопитним, зокрема оленям, вівцям та козам, і виконують життєво важливу функцію. Вони виділяють пахучий секрет, який тварини використовують для мічення своєї території, залишаючи хімічні сигнали для інших представників виду. Більш поширена назва, хірола, походить від сомалійського слова Arawla, що описує рудувато-коричневий колір її шерсті. У культурі місцевих скотарських громад ця антилопа традиційно вважалася доброю ознакою, що віщувала процвітання для худоби.
На жаль, ці добрі ознаки майже зникли з африканських саван. Ще у 1970-х роках популяція хірол налічувала близько 15 000 особин, але у 1980-х роках сталася катастрофа. Епідемія чуми великої рогатої худоби, надзвичайно заразного вірусного захворювання, спустошила не лише поголів’я свійських тварин, але й завдала нищівного удару по дикій фауні. Хірола виявилася надзвичайно вразливою до цього вірусу, і за короткий проміжок часу епідемія знищила від 85 до 90 відсотків усієї популяції. Ситуацію ускладнює той факт, що у світі не існує жодної популяції хірол у неволі; ті кілька сотень тварин, що залишилися в дикій природі, є останніми представниками свого виду.
Хоча сама чума великої рогатої худоби була успішно ліквідована в усьому світі — ставши лише другим вірусним захворюванням в історії, викоріненим людиною після віспи, — популяція хірол так і не змогла відновитися. Причини цього комплексні. Основною перешкодою є деградація їхнього природного середовища існування. Протягом останніх десятиліть трав’янисті луки, що є основою раціону хірол, поступово заростають деревами та чагарниками. Це призвело до того, що антилопи опинилися витісненими на менш ніж 5 відсотків свого історичного ареалу, що різко обмежує їхній доступ до їжі та простору. Додатковий тиск створюють хижаки та конкуренція за пасовища з домашньою худобою.
Для боротьби з цією загрозою природоохоронні організації, такі як Hirola Conservation Programme, активно співпрацюють з місцевими громадами та урядами. Їхні зусилля спрямовані на створення та захист понад 400 тисяч гектарів нового середовища існування для хірол, а також на відновлення деградованих луків. Шлях до відновлення колишньої чисельності цих унікальних тварин буде довгим і складним, але завдяки невпинним зусиллям науковців та місцевих жителів є надія, що дивна «чотириока» антилопа не зникне назавжди, а її повернення знову стане доброю ознакою для земель на кордоні Кенії та Сомалі.
Читайте також: Вчений передбачив кінець людства
Підписуйся на наш Telegram-канал