У світі ссавців голі землекопи, або сліпаки, давно привертають увагу вчених своїм унікальним довголіттям, яке, здається, суперечить усім відомим законам старіння. Ці зморшкуваті, позбавлені хутра гризуни, що можуть виглядати непривабливо, насправді є живою загадкою, розгадка якої може змінити наше розуміння процесу старіння та боротьби з раком. Тоді як звичайні гризуни, як-от миші та щури, живуть у середньому менше п’яти років, тривалість життя голих землекопів може сягати 30 років, а найстаріша відома особина дожила до 39 років, пише T4.
Цей феномен підірвав традиційну теорію старіння, відому як закон смертності Гомперца, згідно з яким рівень смертності зростає з віком. Дослідження 2018 року показало, що у голих землекопів цей показник залишається стабільним, що свідчить про їхню надзвичайну стійкість до старіння.

Вчені довгий час намагалися зрозуміти, як цим тваринам вдається протистояти неминучому біологічному процесу, хоча вони і демонструють одну з основних молекулярних ознак старіння. Ключ до розгадки, як виявилося, може критися в гені, відповідальному за вироблення високомолекулярної гіалуронової кислоти (ВМГК). Ця речовина, що використовується в косметичній індустрії, виробляється організмом голого землекопа у великих кількостях. У 2023 році дослідники успішно впровадили версію гена гіалуронансинтази 2 (HAS2), характерну для голих землекопів, у мишачу модель. Результат був вражаючим: миші з цим геном не лише мали краще здоров’я, а й жили значно довше за своїх родичів.
Крім того, ВМГК, імовірно, пояснює вражаючу стійкість голих землекопів до раку — хвороби, тісно пов’язаної зі старінням. Ці гризуни майже ніколи не хворіють на рак. Та ж команда дослідників раніше виявила, що клітини голих землекопів ставали схильними до переродження в ракові лише за відсутності ВМГК. Під час експерименту на мишах версія гена HAS2 від голих землекопів значно посилила їхній захист як від спонтанного, так і від навмисно індукованого раку. Хоча до застосування цих знань у медицині для людини ще далеко, вчені сповнені оптимізму. Автор дослідження Андрій Селуанов висловив надію, що ці висновки стануть першим, але не останнім, прикладом того, як адаптації довгоживучих видів можуть бути використані на благо людства, сприяючи довголіттю і здоров’ю.
Читайте також: Вчені виявили планету, максимально схожу на Землю