У природі існує створіння, чия стратегія виживання межує з науковою фантастикою, кидаючи виклик усім відомим законам біологічної стабільності. У той час як більшість ссавців приречені на незворотну деградацію тканин у разі фізичного стиснення життєво важливих центрів, цей крихітний мешканець підліску навчився буквально маніпулювати власною анатомією. З наближенням зимових холодів його найскладніший орган починає таємниче зникати, втрачаючи майже третину свого об’єму, щоб з першим весняним теплом почати процес неймовірного відновлення. Довгий час механізми цієї оборотної трансформації залишалися загадкою, проте сучасні генетичні дослідження нарешті дозволили ідентифікувати власника цього «еластичного» інтелекту — медицю звичайну або землерийку (Sorex araneus), чий феномен Денеля став справжнім проривом у розумінні пластичності життя, пише T4.
Ця дивовижна здатність до сезонної трансформації, вперше описана польським зоологом Августом Денелем, є радикальною стратегією виживання для ссавців із надзвичайно інтенсивним метаболізмом, які не впадають у зимову сплячку. Оскільки підтримання активності нервової системи вимагає величезних енергетичних витрат, тварина еволюційно навчилася зменшувати об’єм мозку на вражаючі 30 відсотків. Таке стиснення дозволяє критично знизити споживання калорій у період дефіциту їжі, проте справжнє наукове диво відбувається навесні, коли організм повністю відновлює колишні розміри без жодних функціональних пошкоджень чи втрати нейронів. Феномен Денеля трапляється рідко, проте подібні механізми були помічені також у кротів європейських, звичайних ласок та горностаїв, що підкреслює еволюційну доцільність такого методу боротьби із сезонним енергетичним дефіцитом.
Дослідження еколога Вільяма Томаса з Університету Стоуні-Брук та його колег, результати якого були широко обговорені у січні 2026 року, проливає світло на генетичне підґрунтя цього процесу. Шляхом секвенування та порівняння геномів різних видів вчені ідентифікували специфічні ділянки ДНК, що відповідають за цю біологічну гнучкість. З’ясувалося, що під час фази відновлення активуються гени, пов’язані з репарацією ДНК, довголіттям та створенням нових клітинних структур. Ключовим відкриттям 2025 року стало те, що зменшення об’єму відбувається переважно через втрату води, а не шляхом загибелі клітин. Це підтверджується високою експресією гена $VEGFA$, який регулює проникність гематоенцефалічного бар’єру, дозволяючи мозку ефективніше поглинати поживні речовини та регулювати рідинний баланс.
Особлива цінність цього явища полягає в тому, що воно демонструє природний приклад успішної протидії деградації тканин, яка за звичайних умов була б фатальною. Клітинний біолог Аврора Руїс-Еррера наголошує, що вивчення генів, відповідальних за енергетичний гомеостаз у цих крихітних істот, може стати ключем до розробки нових терапевтичних методів лікування нейродегенеративних захворювань у людей. Розуміння того, як тварина уникає патологічних наслідків при настільки різких змінах об’єму тканин, дає вченим надію на виявлення нових біомаркерів, здатних зупинити процеси руйнування нейронних зв’язків. Таким чином, маленька істота вагою лише кілька грамів стала живою моделлю для вирішення однієї з найскладніших медичних проблем сучасності.
Читайте також: Людина приручила одного з найнебезпечніших хижаків на Землі
