Нове дослідження, присвячене роду Dinoponera, проливає світло на те, як виглядає найбільша у світі мураха та які еволюційні механізми дозволили цьому виду досягти таких виняткових розмірів. Ці комахи, поширені виключно в Південній Америці, становлять особливий інтерес для біологів саме через поєднання гігантських для мурах параметрів та незвичайної соціальної структури. Робочі особини Dinoponera досягають близько 4 сантиметрів у довжину, що більш ніж удвічі перевищує розміри звичайних видів. Їхня масивна будова, добре розвинені мандибули та сильне жало формують набір ознак, які забезпечують виживання в надзвичайно конкурентних екосистемах, пише T4.
Характерною рисою дінопонери є повна відсутність матки в колонії, що різко контрастує з соціальною організацією більшості мурах. Як зазначає ТСН, функцію репродуктивної самки виконує так звана геймергейт — домінантна робітниця, яка утримує статус за допомогою поведінкових і хімічних сигналів. Борючись за можливість розмноження, робітники демонструють складні ритуали, зокрема антенні «бокси», які поєднують елементи агресії та комунікації. Така соціальна структура дає колоніям підвищену еластичність: за втрати геймергейта інша робоча особина може швидко зайняти її місце, що мінімізує ризики для збереження популяції.
Водночас поведінкова та морфологічна винятковість Dinoponera супроводжується їхньою екологічною значущістю. Ці велетні активно полюють на різні групи безхребетних і навіть дрібних хребетних, виконуючи важливу роль у контролі чисельності інших видів у тропічних і субтропічних екосистемах. Їхня здобич часто перевищує їх за розміром, що підкреслює еволюційну ефективність сильного жала та розвиненої мускулатури. Попри великі індивідуальні розміри, колонії Dinoponera залишаються порівняно малими — зазвичай від кількох десятків до приблизно 80 особин. Це свідчить про інший шлях оптимізації соціальної поведінки, який не передбачає величезних популяцій, характерних, наприклад, для мурах-листорізів.
Поширення Dinoponera охоплює широку мозаїку природних зон — від тропічних лісів Амазонії до андських підніж і саван. Така екологічна пластичність вказує на те, що їхній еволюційний успіх ґрунтується не лише на розмірі, а й на здатності адаптувати поведінку та фізіологію до різних ландшафтів. У цих середовищах дінопонера виступає важливим компонентом переробки органічної речовини та формування трофічних мереж, впливаючи на локальні екосистеми значно більше, ніж можна було б очікувати від комах.
Читайте також: Вчені виявили скамʼянілість 15-метрової змії: вона була більшою за тиранозавра
Підписуйся на наш Telegram-канал