Довгий час у науковій спільноті панував консенсус щодо поведінки певних видів акул, які традиційно вважалися безпечними для людини через їхній раціон або полохливий характер. Однак останні інциденти змушують вчених переглядати цю парадигму, оскільки фіксуються випадки неспровокованої агресії, що призводять до фатальних наслідків. Новітні дослідження зосереджуються на вивченні антропогенних чинників, що модифікують природну поведінку цих морських хижаків, пише T4.
Однією з ключових гіпотез, що пояснює цю тривожну тенденцію, є поведінкова habituatio, або звикання, спричинене нерегульованою екотуристичною діяльністю, зокрема штучним підгодовуванням. Коли акули починають асоціювати присутність людей із легким доступом до їжі, їхня природна обережність знижується. Вони демонструють нетипову сміливість, наближаючись до людей і виявляючи “жебрацьку” поведінку.
Вчені припускають, що трагічні атаки часто починаються не як цілеспрямований напад, а як “дослідницький укус”, можливо, спрямований на обладнання, таке як камери, яке хижак помилково ідентифікує. Якщо такий укус випадково ранить людину, сенсорні подразники, зокрема кров у воді, можуть миттєво активувати інстинкти харчової гарячки серед групи акул, що знаходяться поблизу. У стані високої конкуренції за ресурс, навіть якщо людина не є природною здобиччю, рефлекси хижака переважають, що призводить до руйнівних наслідків.
Додатковим фактором є локальні зміни середовища, такі як скидання теплої води промисловими об’єктами, що штучно створює зони високої концентрації акул у безпосередній близькості до рекреаційних зон.
Таким чином, аналіз показує, що відповідальність за зміну поведінки “нешкідливих” акул лежить переважно на людині, чия діяльність порушує крихкий баланс взаємодії між видами та змінює усталені еволюційні моделі поведінки морських хижаків.
Читайте також: У Чорнобилі помітили собак з блакитною шерстю
