Нарвали, яких часто називають «морськими єдинорогами» завдяки їхньому вражаючому довгому бивню, є одними з найзагадковіших мешканців океану. Ці невловимі китоподібні здавна захоплювали уяву людей, проте їх майже ніколи не побачиш в акваріумах. За цією відсутністю стоїть гіркий досвід і глибоке розуміння унікальних потреб цих тварин, розповідає T4.
Історія перших спроб утримання нарвалів у неволі — це низка трагедій. У 1969 році Нью-Йоркський акваріум на Коні-Айленді здійснив одну з таких спроб. До них потрапило молоде дитинча нарвала на ім’я Уміак, яке інуїти зловили після загибелі його матері. Малюк пішов за каное мисливців прямо до їхнього табору. В акваріумі Уміака помістили разом із самкою білухи, яка взяла на себе роль його сурогатної матері. Хоча персонал докладав неймовірних зусиль, годуючи Уміака великою кількістю молока з подрібненими молюсками, дитинча не вижило. Менш ніж за рік Уміак загинув від пневмонії.
Цей сумний випадок, на жаль, не став останнім. У 1970 році Ванкуверський акваріум взявся за подібний експеримент, придбавши нарвала на ім’я Кіла Лугук, сподіваючись привернути увагу до цього виду та сприяти його збереженню. Директор акваріума Мюррей Ньюман, після двох невдалих спроб самостійно спіймати нарвала, придбав молодого самця у громади інуїтів у Канаді. Кілу Лугука привезли до Ванкувера, а за кілька днів до його акваріума додали ще двох самок та трьох дитинчат. Але ситуація швидко вийшла з-під контролю.
Протягом місяця всі троє дитинчат загинули. До листопада пішли з життя й обидві самки. Громадське обурення досягло свого піку, і мер Ванкувера закликав випустити Кілу Лугука назад у дику природу. Проте Ньюман відмовився підкоритися тиску. На превеликий жаль, 26 грудня того ж року Кіла Лугук також загинув.
Загадкові та трагічні загибелі нарвалів у неволі змусили багатьох задуматися про причини їхнього поганого самопочуття в акваріумах. Адже їхні близькі родичі, білухи, відомі тим, що живуть у неволі роками, а іноді й десятиліттями. Однак нарвали виявилися набагато чутливішими істотами. Дослідження показали, що вони надзвичайно реагують на людські шуми. Навіть звук судна, що пропливає поблизу їхнього природного середовища, може значно порушити їхню поведінку.
Ця підвищена чутливість до зовнішніх подразників є, ймовірно, головною причиною того, чому нарвалам так важко адаптуватися до життя в обмеженому просторі. На відміну від інших видів китоподібних, які можуть витримувати стрес від перебування в неволі, нарвали, схоже, дуже страждають від порушень їхнього природного середовища. Це глибоке розуміння їхньої крихкості спонукало акваріумістів значною мірою відмовитися від ідеї утримання нарвалів, дозволивши цим дивовижним створінням залишатися такими ж загадковими та рідкісними, якими вони є в дикій природі.
Раніше вчені пояснили, чому люди ніколи не побачать велику білу акулу в акваріумі.
Підписуйся на наш Telegram-канал