Вчені Університету Вуллонгонг (Австралія) з’ясували, що підйом алмазів з надр Землі до поверхні відбувається в результаті кімберлітових вивержень завдяки гігантським стовпам тепла, що виходять із глибини 2900 кілометрів, біля ядра планети. Про це повідомляється у статті, опублікованій у журналі Nature Geoscience.
Кімберлітові виверження, що залишають після себе алмазне родовище у вигляді «трубки» у земній корі, відбувалися сотні разів за останні 200 мільйонів років. Сліди вивержень були виявлені по всьому світу, у тому числі 788 у Канаді, 158 у Південній Африці, 71 у Анголі та 70 у Бразилії. У 1980-х роках було показано, що виверження кімберлітів можуть бути пов’язані з невеликими мантійними плюмами між мантією і ядром.
Дослідники використали суперкомп’ютери, щоб побудувати тривимірні геодинамічні моделі глобальної мантійної конвекції за мільярд років, у тому числі пов’язаної із зоною субдукції, де Тихоокеанська плита занурюється під континентальну Південноамериканську плиту. Виявилося, що дуже глибокі шари Землі з’єднуються з поверхнею за допомогою широких мантійних апвелінгів, тобто гарячих потоків, що висходять, які пояснюють більшість кімберлітових вивержень за останні дві сотні років.
