Наслідки ядерного вибуху — це, безперечно, один з найстрашніших сценаріїв, який тільки може уявити людство. Проте, навіть у цій, здавалося б, безнадійній ситуації, наука надає нам певну інформацію, що може бути критично важливою для виживання. Нещодавні дослідження та моделювання, опубліковані ScienceAlert, дозволяють краще зрозуміти, яка ж відстань від епіцентру ядерного вибуху дає шанс на порятунок, пише T4.
Очевидно, що виживання безпосередньо залежить від потужності вибуху та типу заряду. Однак існують певні загальні принципи, що базуються на розподілі руйнівних факторів. Головними з них є ударна хвиля, тепловий імпульс та радіація. Кожен з цих факторів має свою зону ураження, і вони можуть бути летальними на різних відстанях.
Ударна хвиля — це найшвидший і найруйнівніший елемент. На відстані кількох кілометрів від епіцентру навіть відносно невеликого ядерного заряду, ударна хвиля здатна зруйнувати більшість будівель, розкидати уламки та спричинити несумісні з життям травми. Наприклад, для ядерного вибуху потужністю 1 мегатонна, ймовірність загибелі від ударної хвилі становить майже 100% на відстані до 8-10 кілометрів. Однак, чим далі від епіцентру, тим швидше зменшується її руйнівна сила.
Тепловий імпульс — це спалах світла та тепла, що може спричинити серйозні опіки та пожежі на значно більших відстанях. Світлове випромінювання від потужного вибуху може призвести до опіків третього ступеня на відкритих ділянках шкіри на відстані до 15-20 кілометрів і тимчасової сліпоти на ще більших дистанціях. Захистом від теплового імпульсу може слугувати будь-яка перешкода, що затінює прямий погляд на епіцентр, наприклад, пагорб, будівля або навіть щільний туман.
Найбільш підступним і довготривалим фактором є радіація. Вона поділяється на початкову (що виникає в перші хвилини після вибуху) та залишкову (радіоактивні опади). Початкова радіація є летальною на відстані до кількох кілометрів, залежно від потужності вибуху. Однак, залишкові радіоактивні опади можуть поширюватися на сотні й навіть тисячі кілометрів, і їх небезпека зберігається протягом тривалого часу. Виживання після дії радіації вимагає негайного укриття у спеціально обладнаних сховищах, що забезпечують захист від іонізуючого випромінювання.
Отже, щоб мати хоча б мінімальні шанси на виживання після ядерного вибуху, необхідно знаходитися на відстані, де ударна хвиля вже не є смертельною, тепловий імпульс не спричиняє критичних опіків, а рівень радіації дозволяє відносно безпечно дістатися укриття. За даними різних моделювань та досліджень, для типового ядерного вибуху потужністю близько 1 мегатонни, ця відстань становить приблизно 25-30 кілометрів і більше. На менших відстанях ризик загибелі або отримання несумісних з життям травм значно зростає. Навіть на цих “відносно безпечних” відстанях, життєво важливо негайно шукати укриття від радіоактивних опадів та дотримуватися всіх інструкцій цивільної оборони. Важливо пам’ятати, що повна безпека в умовах ядерної війни практично неможлива, але розуміння цих принципів може значно підвищити шанси на виживання в разі такої катастрофи.
Раніше ми повідомляли, що гарвардський вчений представив технологію, яка має захистити світ від війн.
